Перша конференція молодих українських сербістів - Інститут філології, Кафедра слов'янської філології, Київський національний університет імені Тараса Шевченка 10.05.2006.
Оксана Миколайко
студентка ІV курсу Інституту філології КНУ Т. Шевченка
Порівняння правил пунктуації в складнопідрядних реченнях
в українській та сербській мовах
Система складнопідрядних речень в українській та сербській мовах доволі подібна, хоча, безперечно, кожна мова має в цій сфері свої особливості. Це стосується також і пунктуації. Ми хотіли б порівняти основні правила пунктуації в складнопідрядних реченнях в українській та сербській мовах.
Отже, почнемо з подібностей. Першим правилом в українській пунктуації для складнопідрядних речень є те, що підрядна частина відокремлюється від головної комою або відокремлюється комами з обох боків, якщо стоїть в середині головної частини. Порівняємо послідовно ці позиції з правилами сербської мови:
- Препозиція підрядної частини складнопідрядного речення:
- Виділяється і в сербській, і в українській мовах.
Кад је било готово, Шабан засвира чочек „Керемејле“ (Вукашин Станислављевић).
Як тільки весна вступила в свої права, Маланка вибігла в поле (…)(М. Коцюбинський)
- Інтерпозиція підрядної частини складнопідрядного речення:
- Віділяється з обох боків і в сербській, і в українській мовах.
Бора је и тада, док се градило, са дечацима из своје махале одлазио да гледа (Вукашин Станислављевић).
Відтоді, як передові частини перейшли кордон (…), минуло вже кілька днів (О. Гончар).
- Постпозиція підрядної частини складнопідрядного речення:
- Виділення комою в сербській мові залежить від того, наскільки підрядна частини пов’язана з головною по змісту, тобто несе вона важливу чи додаткову інформацію. Наприклад, підрядне з’ясувальне ніколи не виділяється комою: А за њу причају Врањанци да је тад побегла од његове куци и почела да проси (Вукашин Станислављевић).
В українській мові в переважній більшості випадків підрядне зясувальне виділяється комою: Несподіванно Богдан почув, як у гречках задзвеніла бджола (М. Стельмах).
Однак в деяких випадках саме підрядне зясувальне нічим не виділяється:
>> Коли підрядне починається з частки не: Важливо взнати не коли він поїхав, а коли повернеться.
>> Коли перед сполучниками підрядності стоять повторювані сполучники сурядності і...і, чи...чи, та ін.: Спитайте і коли відбудеться екскурсія, і коли вона скінчиться.
>> Коли підрядна частина складається з одного слова: Когось сюди пришлютью, та я не знаю кого.
- Обставинні речення можуть виділятися комою, а можуть і не виділятися. Це залежить від того, становлять вони інформативну єдність з головною частиною складнопідрядного речення чи утворюють власну інформативну єдність.
Срели су се код помоћника Министарства просвете кад је било речи о међународној културној сарадњи (Вукашин Станислављевић).
Шта је објавио после деветсто десете, кад је оштампана „Нечиста крв“? (Вукашин Станислављевић).
В українській мові підрядні обставинні в постпозиції завжди виділяються:
Будеш, батьку, панувати, Поки живуть люди (Т. Шевченко).
Завітай навесні, синя фіалка в чисте небо погляне здивованимоком (М. Стельмах).
- Підрядні означальні речення в сербській мові виділяються або не виділяються в залежності від того, яку функцію вони виконують в структурі складного речення: атрибутивну чи апозитивну. В першому випадку підрядна частина не виділяється: Подигао jе руку у коjоj jе држао телграм.
Якщо ж підрядне означальне виконує апозитивну функцію, тобто несе додаткове уточнення, то воно виділяється: Подигао jе десну руку, у коjоj jе држао телeграм.
Натомість в українській мові підрядні означальні речення завжди виділяються, і не має значення, яку функцію вони виконують.
Дівча дивилось на книгу, яка була в червоній обкладинці.
Дівча дивилось на кулінарну книгу на столі, яка була в червоній обкладинці.
- Як в сербській, так і в українській мовах підрядні частини відділяються в тому випадку, коли стосуються не одного слова, і цілої головної частини складнопідрядного речення.
Марко jе добио награду, што jе све обрадoвало.
Діти вчасно повернулись додому, що заспокоїло батьків.
Отже, можна впевнитися в тому, що українська та сербська пунктуація в складнопідрядних реченнях має певні відмінності. Це багато в чому викликано різним підходом до встановлення норм пунктуації. Якщо норми пунктуації сербської мови формуються з урахуванням семантичної пов’язаності головної та підрядної частин складнопідрядного речення, то відповідні норми пунктуації в українській мові сформовані переважно з урахуванням формального аспекту взаємо розташування частин складнопідрядного речення.
|