ВСТУП
Вивчення стилістично маркованих груп лексики завжди було актуальною проблемою
мовознавства, зокрема стилістики художнього тексту. У цьому плані значний інтерес
становить дослідження семантичної природи та особливостей функціонування науково-фантастичної
лексики – основного стилістичного засобу жанру наукової фантастики, який почав
бурхливо розвиватися з настанням епохи науково-технічної революції. Науково-фантастична
лексика є порівняно новим лексичним явищем художнього стилю, тому ця тема в
лінгвістиці тільки починає розроблятися і багато її аспектів залишаються ще
не висвітленими й заслуговують детального вивчення.
Об’єктом дослідження є лексичний склад науково-фантастичних творів сербських
та хорватських авторів.
Предметом дослідження є науково-фантастична лексика, способи її творення
та семантизації, її стилістичні властивості та функції в художніх творах сербських
і хорватських наукових фантастів.
Мета дослідження полягає в тому, щоб дати комплексну картину функціонування
науково-фантастичної лексики в текстах сербської та хорватської наукової фантастики.
У роботі використовуються такі методи дослідження: контекстуального
аналізу, описовий, зіставний та статистичний.
Відповідно до мети роботи вирішуються такі завдання: дати визначення
поняття “науково-фантастична лексика”, дослідити її морфемний склад, здійснити
семантичну класифікацію науково-фантастичної лексики, описати способи творення,
визначити способи семантизації, встановити стилістичні властивості та функції
науково-фантастичної лексики, а також описати прийоми її використання в тексті.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше на матеріалі сербської
та хорватської мов було вивчено й описано функціонування науково-фантастичної
лексики – найхарактернішого і найважливішого лексичного елемента жанру наукової
фантастики. Було здійснено семантичну класифікацію науково-фантастичної лексики,
вивчено її морфемний склад та словотвір, описано способи семантизації лексичних,
семантичних та стилістичних науково-фантастичних неологізмів, досліджено стилістичні
властивості науково-фантастичної лексики, а також її стилістичні функції, зумовлені
цими властивостями, описано специфічні прийоми використання науково-фантастичної
лексики в тексті.
Матеріалом для дослідження стали понад 4000 випадків уживання науково-фантастичної
лексики, узятих із творів сербських і хорватських письменників-фантастів. Усього
в аналізованих текстах було виявлено 976 одиниць науково-фантастичної лексики.
Теоретичне значення роботи полягає в тому, що в ній запропоновано нове
визначення науково-фантастичної лексики; результати дослідження можуть бути
використані для подальшого розвитку теорії функціонування стилістично маркованих
лексичних одиниць у художньому тексті.
Практичне значення дослідження полягає в тому, що його результати можуть
використовуватися у навчальному процесі при викладанні загальних і спеціальних
курсів з лексикології, стилістики та словотвору, при викладанні сербської та
хорватської мов у вищих гуманітарних навчальних закладах України. Вони можуть
зацікавити літературознавців, що вивчають жанр наукової фантастики, а також
письменників-фантастів.
Апробація результатів дослідження. Зміст роботи обговорювався на засіданнях
відділу західно- і південнослов’янських мов Інституту мовознавства НАН України.
Основні положення і висновки апробувалися також на трьох міжнародних конференціях:
на конференції, присвяченій пам’яті професора А.О.Білецького “Актуальні питання
сучасної філології” (м.Київ, 1996р.), на ІІІ Кирило-Мефодіївській славістичній
конференції (м.Одеса, 1997р.), на конференції “Проблеми зіставної семантики”
(м.Київ, 1997р.). За темою дослідження надруковано 6 статей та тези.
Структура роботи відповідає меті та завданням дослідження. Робота складається
зі вступу, 4 розділів, загальних висновків, списку використаної наукової літератури,
списку проаналізованих художніх творів. Обсяг роботи – 173 сторінки. Список
використаної літератури налічує 153 джерела, а список проаналізованих художніх
творів – 11 сербських авторів та 16 хорватських.
А. А. Лисенко, Сербська та хорватська науково-фантастична лексика,
2002.
РОЗДІЛ І
НАУКОВО-ФАНТАСТИЧНА ЛЕКСИКА ЯК СПЕЦИФІЧНА ЛЕКСИЧНА КАТЕГОРІЯ
1.1. Стан наукової розробки проблеми та огляд літератури
НФЛ як лексика, що позначає вигадані авторами реалії фантастичної дійсності,
є одним з головних стилістичних засобів НФ жанру. Саме вона служить для побудови
матеріальної основи фантастичного світу, в якому розвивається сюжет. Однак вивчення
НФЛ тільки зараз починає визнаватися серйозною лінгвістичною проблемою, яка
становить інтерес відразу для кількох філологічних дисциплін. Наукова фантастика
тривалий час розцінювалася як література масова, художньо неповноцінна й певною
мірою ідеологічно сумнівна, що зумовило відставання вітчизняної науки у вивченні
як самого жанру НФ, так і феномену НФЛ. У наш час нарешті визнано, що в жанрі
НФ можливо створювати високохудожні твори, повноцінно відображати духовний світ
людини, осмислювати найважливіші проблеми буття. Більше того, як свідчать дослідження,
НФ є безпосередньою реакцією художньої літератури на входження людської цивілізації
в епоху НТР: “Об’єктом НФ є якісно нові, не представлені в сучасному суспільстві
взаємозв’язки людей, відношення людини і техніки, природи і космосу [83: 6]”
. У зв’язку зі стрімким розвитком науки та техніки життя у ХХ столітті змінюється
набагато швидше, ніж раніше, а в майбутньому, очевидно, зміни ці будуть ще динамічнішими.
Саме НФ стала тим новим жанром літератури, який намагається моделювати можливі
шляхи такого розвитку. Як влучно зауважив Є.Парнов, “фантастика психологічно
готує суспільство до звершень науково-технічної революції [100: 23]”. Вивчення
НФЛ, таким чином, є важливим для більш чіткого розуміння специфіки НФ як літературного
жанру.
НФ лексеми являють собою специфічний об’єкт дослідження у вивченні функціонування
авторських неологізмів та оказіоналізмів у художньому тексті, що є одним із
пріоритетних завдань сучасної стилістики. Проблема неологізмів, крім того, є
“частиною складного і актуального розділу лінгвістичної теорії, а саме – питання
про взаємовідношення мови і мовлення [125: 9]”. НФ лексеми в цьому плані
становлять особливий інтерес: будучи в переважній більшості авторськими неологізмами,
вони, як такі, належать до явищ мовлення, але в художніх текстах грають роль
узуальних лексем мови описуваного фантастичного суспільства. “Особливість КЛ
(квазілексем – А.Л.) полягає в тому, що вони мають різні “внутрішні й зовнішні”
властивості: з точки зору читача вони нові й незвичні, але з точки зору зображуваного
світу вони є частиною мовного оточення [124: 5]”.
Імітацію за допомогою мовленнєвих неологізмів одиниць мови майбутнього, творення
авторами нових слів за тими чи тими моделями, зміни семантики чи стилістичного
забарвлення реальних лексем можна розцінювати також як спроби письменників-фантастів
змоделювати розвиток лексичної системи мови у заданих фантастичних обставинах.
Ці спроби мають не науковий, а виключно художній характер і підпорядковані художній
меті. Але вони дають багатий і цікавий матеріал для дослідження того, як мовець,
можливо навіть неусвідомлено, уявляє собі структуру мови та можливості й закономірності
її розвитку. Тому вивчення НФЛ становить певний інтерес і для теорії словотвору,
семасіології, а також психолінгвістики.
Проте у даний час НФЛ досліджена ще недостатньо. У СРСР та країнах СНД їй
присвячено 5 дисертаційних досліджень. Це роботи С.Н.Соскіної “Окказиональные
образования научной фантастики”, 1980; С.А. Мусаєвої “Собственные имена персонажей
научной фантастики (на материале англоязычной литературы)”, 1987; Т.Н.Тесленко
“Жанровая специфика перевода научной фантастики”, 1989; В.І.Биканової “Авторская
космическая топонимика в научно-фантастическом тексте” та Є.Ю.Андреєнко “Коммуникативно-прагматический
потенциал имени собственного в научно-фантастическом тексте”, 1992. НФЛ як окрему
лексичну категорію комплексно досліджувала тільки С.Н.Соскіна, причому на матеріалі
англійської мови, у решті ж досліджень вивчалися окремі аспекти – власні назви
НФ або проблеми перекладу. Крім дисертаційних робіт згаданих авторів, НФ лексиці
присвячені також публікації С.В.Владимирова, Н.В.Новикової, А.І.Мірліс, І.П.Зайцевої,
Н.В.Адамчук, Є.Ю.Карпенко, Ю.О.Карпенка, Л.В.Опренко, Т.Н.Любченко, Н.Ф.Пелевіної
та Л.Н.Єлізарової [1, 32, 43, 47, 59, 60, 75, 77, 78,79, 90, 91, 92, 93, 94,
98, 102, 103].
Ознайомлення зі згаданими працями дає підстави твердити, що вивчення різних
груп НФЛ проводилося нерівномірно: власним назвам у фантастиці присвячено три
дисертації із п’яти, НФ лексиці в цілому – тільки одна дисертаційна робота і
кілька публікацій. Дослідники приділяли головну увагу визначенню поняття фантастичної
лексики, специфіці її семантичної природи, словотворові, семантичним функціям
НФЛ у синтагматиці тексту, її рематичності/тематичності в тексті, а також проблемам
її перекладу. Однак докладно ще не досліджувались способи семантизації НФЛ,
її стилістичні властивості та стилістичні функції, а також стилістичні прийоми
її використання в тексті. У своїй роботі ми зосереджуємо увагу саме на стилістичних
та семантизаційних аспектах функціонування НФЛ. Їх ми вважаємо пріоритетними,
оскільки НФЛ за своєю природою є передусім стилістичним явищем. Нерівномірність
спостерігається і в мовній приналежності досліджуваних текстів: вивчалися тільки
англійські та російські НФ твори, у той час як сербські та хорватські не досліджувались
узагалі.
1.2.Визначення поняття науково-фантастичної лексики
1.2.1.Відмежування науково-фантастичної лексики від авторських неологізмів
і оказіоналізмів; різниця між авторськими неологізмами і оказіоналізмами.
Серед учених і досі ще немає єдності як щодо терміна на позначення фантастичної
лексики, так і щодо чіткого визначення цього поняття. У науковій літературі
НФ лексика, як правило, кваліфікується як оказіоналізми або авторські неологізми
[26, 75, 92, 103]. Інколи дослідники використовують описові конструкції на зразок:
незвичайні слова, нові слова у науковій фантастиці [77], новотвори у науковій
фантастиці [43, 93] тощо, уникаючи таким чином вживання конкретного терміна.
С.Н.Соскіна використовує свій власний термін квазілексема [125, 126]. Його
внутрішня форма цілком слушно підкреслює, що йдеться про лексему, яка тільки
претендує на роль справжньої одиниці мови. На нашу думку, однак, такий термін
недостатньо чіткий, оскільки не враховує науково-фантастичної специфіки позначуваного
мовного явища. З одного боку, під визначення квазілексема можуть потрапляти
слова з інших жанрів (подібні квазілексеми, зокрема, зустрічаються в анекдотах
та жартах), з іншого боку, до науково-фантастичної лексики належать і слова,
які не можна назвати квазілексемами, оскільки вони є узуальними одиницями мови
(кіборг, андроїд, бластер тощо).
Усі квазілексеми С.Н.Соскіна водночас вважає оказіоналізмами, при цьому не
розділяючи поняття оказіоналізм і авторський неологізм [103]. Тимчасом розмежування
цих двох понять нам видається істотним, оскільки дозволяє розрізнити дві відмінні
за своєю природою групи лексичних новотворів. Так, Р.Ю.Намітокова виділяє: “1)
авторські неологізми, точніше, авторські новотвори, створювані в мовленні (частіше
письмовому) навмисно, з певною метою – художньо-стилістичною чи науковою, і
2) не-авторські новотвори, створювані в розмовному мовленні скоріше для одномоментних,
практичних цілей спілкування, слова на мить, ad hoc. [85: 12]”.
Оказіоналізмами можуть називатися тільки новотвори другого типу, що підтверджує
внутрішня форма терміна: “оказіоналізм – від лат. occasionalis – випадковий
[156: 165]”. Оказіоналізм створюється спонтанно під час невимушеного мовлення
як одномоментний допоміжний засіб на позначення певного об’єкта, якщо цей об’єкт
не має в мові своєї назви або якщо ця назва в не спала на думку мовцеві. Оказіоналізм
не претендує на те, щоб стати постійною назвою об’єкта й увійти в мову.
Науково-фантастична лексика, яка створюється автором у процесі написання НФ
тексту, в жодному разі не може вважатися спонтанним новотвором на позначення
непоіменованих чи нових понять. У кожному випадку це є акт свідомої мовної і
літературної творчості автора, в результаті якого виникає не тільки нове слово,
а, як правило, й нове фантастичне поняття. Таке слово в тексті грає роль загальномовної
назви поняття і може використовуватися багаторазово по всій площині тексту.
Навіть якщо подібний новотвір використовується в тексті тільки один раз, то
читач усе одно розуміє, що це назва елемента описуваної цивілізації, яка могла
б уживатися в тексті неодноразово. Таким чином, слова, створені авторами НФ
для позначення в тексті фантастичних об’єктів, є авторськими неологізмами, а
не оказіоналізмами.
Однак об’єкт нашого дослідження не збігається повністю з поняттям авторський
неологізм, оскільки авторські неологізми існують і в інших жанрах художньої
літератури (наприклад, в поезії), де вони не позначають фантастичні поняття,
а крім того, навіть у науково-фантастичному тексті не всі авторські неологізми
підпадають під поняття НФЛ. Порівняймо два приклади з роману Б. Косієра “Beli
potop”: 1) “Pućpurikanje tog oružja, zvanog “elpis”, učestalo
je i pretvorilo se u nekakvu vatrenu zavesicu nad ledom...” (IV-c.191) [Римськими
цифрами позначено номер джерела у Списку використаних джерел, арабськими цифрами
позначено номер сторінки.] ; 2) “Žaboljudi ili ljudožabe!
Kako ste? – promukli čika-Fošev glas trudio se da bude što vedriji. – Kažite
bar nešto, zar su vam mikrofoni i zvučnici u šlemu zapušeni?” (IV-c.96).
Авторський неологізм elpis служить для номінації вигаданої фантастичної
зброї, представляє її як реально існуючу і виступає в тексті як нейтральне загальномовне
слово. Ці характеристики дозволяють вважати новотвір elpis НФ лексемою.
У другому прикладі авторські неологізми žaboljudi i ljudožabe – так герой роману жартома називає водолазів – не позначають фантастичного поняття,
вони вводяться в текст з іншою метою – підсилення експресії, створення образності,
гумору. Такі функції характерні для авторських неологізмів у будь-якому іншому,
не науково-фантастичному художньому тексті. Заносити новотвори žaboljudi i ljudožabe до категорії НФЛ немає ніяких підстав.
Не є НФ лексемами й авторські неологізми homo glupiens, zoon idiotikon, zoon majmunikon, оскільки вони не позначають нові біологічні види, що
виникли в описуваній фантастичній дійсності, а являють собою експресивні пейоративні
назви людини: “Sva ta gizda Homo sapiensa – ili homo glupiensa, zoona
idiotikona, sve je to ništa – dim! ... Zoon majmunikon! Smrt. Ta
povijest je ljudska povijest beskrajnih umiranja...” ( X-с.701).
С.Н.Соскіна також розрізняє НФЛ та інші авторські неологізми. Вона виділяє
квазілексеми як окрему “групу оказіональних утворень наукової фантастики, які
характерні тільки для цього жанру [124: 5] ” і протиставляє їх художнім
оказіоналізмам, які “створюються для обслуговування певної художньої мовленнєвої
ситуації” і основною функцією яких є “створення особливого експресивного заряду
на заданому відрізку тексту [124: 4-5]”.
Для ідентифікації квазілексем і вирізнення їх з-поміж художніх оказіоналізмів
(у нашій термінології – авторських неологізмів) дослідниця застосовує два критерії:
1) екстралінгвістичний (відсутність реалії, позначуваної даним словом, у дійсності,
що нас оточує); 2) лінгвістичний (відсутність даного слова чи значення слова
в найбільш повних словниках) [124: 5].
Ми в принципі згодні з першим критерієм, тимчасом як другий можемо прийняти
лише з застереженнями, оскільки існують НФ лексеми, котрі стали узуальними й
навіть занесені в словники. Йдеться про НФ лексеми загальножанрового фонду,
які використовуються в творах різних авторів: kiborg, android, robot (як антропоморфна розумна машина), humanoid, vanzemaljac, marsovac, blaster,
dezintegrator, vremeplov, antigravitacija та інші. Деякі з цих слів навіть
набули інтернаціонального характеру й уживаються в НФ творах, написаних різними
мовами.
Усі загальножанрові слова свого часу виникли як авторські неологізми в тому
чи іншому НФ творі або в праці конкретного вченого. Так, слово robot уперше
з’явилося 1920 року в п’єсі К.Чапека “R.U.R.”, а англійське словосполучення
time machine, яке послужило основою для укр. машина часу, серб. времеплов, хорв.
vrijemeplov, було створене Г.Уелсом у 1895р. [125: 52]. Потім такі лексеми
почали використовуватися іншими авторами й увійшли в мову, деякі з них фіксуються
словниками (наприклад, “Rečnik stranih reči i izraza” Радомира Алексича [150]
подає слова robot у значенні “veštački čovek, čovek-mašina” і android,
але не подає слів kiborg і humanoid).
Таким чином, об’єкт нашого дослідження становить окрему лексичну категорію,
яка не збігається з поняттям авторський неологізм, оскільки частина авторських
неологізмів навіть у НФ творах не є фантастичними, а частина фантастичних слів
не є неологізмам. Через це в своїй роботі ми користуємося терміном науково-фантастична
лексика (НФЛ), який дозволяє уникнути непотрібної прив’язки до поняття неологізм,
а також підкреслює приналежність цієї лексики саме до науково-фантастичного
жанру. За критерій виділення НФЛ ми приймаємо позначення лексичною одиницею
фантастичного як реального в жанрі НФ.
1.2.2.Відмежування НФЛ від міфічних та казкових понять. Крім НФЛ, у
мові існують й інші розряди лексики, які мають подібні семантичні характеристики,
що викликає необхідність їх відмежування від НФЛ. Це, по-перше, назви міфічних
та казкових персонажів та об’єктів. Семантична близькість між ними й НФЛ відмічається
в науковій літературі: “КЛ (квазілексеми – А.Л.) у рамках фантастичного світу
мають усі елементи семантики слова: денотат, сигніфікат і референт. Однак при
співвіднесенні значення квазілексем з реальною дійсністю виявляється, що в них
нема ні референта, ні денотата, оскільки їм не відповідає жоден конкретний предмет
навколишнього світу. Таким чином, стосовно квазілексем можна говорити тільки
про сигніфікат як про комбінацію різних ознак реальних об’єктів. У цьому відношенні
КЛ абсолютно подібні до позначень міфологічних та інших уявлюваних об’єктів,
таких, як русалка, лісовик, диявол [124: 6-7]”.
Т.А.Чернишова, котра досліджувала жанр НФ як літературознавець, взагалі вважає,
що наукову фантастику можна розцінювати як міф на сучасному етапі розвитку цивілізації:
“Так чи інакше, якісь міфи виникають у суспільстві постійно, підновлюються старі,
пристосовуючись до зміни умов, – цей процес ніколи не припиняється. Але в переломні
моменти відбувається заміна однієї міфологічної системи іншою ... Так було і
в нашу епоху – в ХІХ—ХХ ст., коли міфологічна картина світу, заснована на релігійних
уявленнях, змінилася новою системою безрелігійних, натурфілософських міфів,
що спираються на наукове знання, але орієнтовані на масову свідомість. Ось цей
процес ми і спостерігаємо у фантастиці ХХ століття [141: 303]” . У наведеній
цитаті, на наш погляд, подано критерій для розмежування НФЛ і міфологічних понять.
Останні виступають у міфах і казках як чудо, як результат божественного втручання
або просто як даність, що не потребує ніякого пояснення й умотивування. У науковій
же фантастиці правила гри міняються, основа тут має бути не містичною, а матеріалістичною,
науковою, оскільки будь-який фантастичний світ у художньому творі НФ жанру є
результатом розвитку нашого світу, результатом нових відкриттів, космічних подорожей
тощо. “Фантастичний світ і людина пов’язані в нинішній НФ величезною кількістю
прямих і зворотних зв’язків. ... По суті, тема сучасної фантастики – людина
і науково-технічний прогрес, людина і результати її пізнання і зміни світу [120:
10]” . Через це навіть найневірогідніші явища в жанрі НФ повинні мати наукове
матеріалістичне пояснення. Ця науковість, однак, має не об’єктивний, а умовний,
художній характер. Автор не зобов’язаний докладно пояснювати принцип дії вигаданих
ним пристроїв чи природу фантастичних явищ. Навпаки, у НФ можуть фігурувати
явища і предмети, які неможливі в реальному житті (наприклад, машина часу, подорожі
в часі тощо), однак у жанрі НФ спрацьовує неписана угода між автором і читачем:
навіть без авторських обґрунтувань читач має вірити, що фантастичний предмет
чи явище в описуваному світі мають матеріалістичну природу. (Така угода базується
на поведінці індивідуума в реальному житті: більшість людей приймають існування
й роботу, скажімо, комп’ютера, не розуміючи, як він улаштований, вірять в існування
квазарів, “чорних дірок”, нейтронних зірок, не потребуючи спеціальних доведень
і т.ін.)
Різницю між міфологічними поняттями та НФЛ чітко можна побачити у прикладі,
взятому з НФ роману Драгана Орловича “Dnevnik o minotauru”: “Onda sam dugo
zurio preko ograde mog “Farosa”, moćnog trajekta (na navaljivanje lučke kapetanije
odbio sam prevozničke usluge ihtiokentaura, pola ljudi, pola delfina,
kojima je mesto među bogovima mora)” (V-c.78).
На відміну від міфічного давньогрецького кентавра, ihtiokentaur у НФ
творі є звичайним елементом технічно розвиненої цивілізації, він з’явився у
результаті певних наукових досліджень у галузі генної інженерії, у ньому немає
нічого чудесного й надприродного. Ще однією ілюстрацією може служити Miki
Maus з оповідання С.Чурчича “Noć kada su poslednji put videli Mikija Mausa”
(ІІІ). Якщо в мультфільмі-казці олюднена миша виступає як казкова даність, то
в оповіданні Мікі Маус – це андроїд у вигляді діснеївського персонажа, тобто
реальність його вже науково обґрунтована.
Таким чином, різниця між НФЛ та міфічними поняттями зумовлюється семантичними
відмінностями, які повідомляються їм жанровим фоном. Одне й те ж слово в різних
жанрах може мати різні прочитання.
1.2.3. Відмежування НФЛ від гіпотетичних наукових термінів. Іншою семантично
близькою до НФЛ групою є так звані гіпотетичні наукові терміни, тобто терміни,
якими учені називають предмети чи явища, котрі поки що не існують, але можливість
виникнення яких у результаті розвитку науки й техніки, на їхню думку, цілком
реальна. Прикладом близького до НФЛ гіпотетичного терміна може служити слово Е-істота: за повідомленням преси, розроблено концепцію створення в майбутньому
так званих Е-істот. Перед смертю всю пам’ять людини скоро стане можливим переписувати
на чип і людина зможе продовжувати жити як електрона істота в новому механічному
тілі (газ.“Столичные новости” №34, 1-8 вересня 1998р., с.16). За своєю семантикою
слово Е-істота практично не відрізняється від НФ лексем кіборг і андроїд.
Межа між гіпотетичними термінами і НФЛ справді дуже умовна. Лексеми з однієї
групи в принципі можуть переходити в іншу. Так, слово kiborg на позначення
теоретично можливих машини-людини чи машини-тварини ввели в обіг не фантасти,
а вчені, доктори Манфред і Натан Клайни. Пізніше воно увійшло в міжнародний
фонд жанру НФ. Слова holograma та holografija також виникли як
гіпотетичні терміни, потім деякий час використовувались як НФЛ у НФ творах,
а з винайденням практичної голографії стали науковими термінами [125: 39].
Наука в свою чергу часто розглядає НФЛ як гіпотетичні терміни. Випадки переходу
НФЛ у наукові терміни широко відомі. Наприклад, такі слова, як robot, kosmički
brod, kosmonaut, astronaut, kosmički skafandar, це колишні НФЛ, які стали
справжніми термінами [100: 8].
Близькими до гіпотетичних термінів є також псевдотерміни, наприклад telepatija,
telekineza, ekstrasens, NLO. Їхня особливість полягає в тому, що одні мовці
вважають їх термінами на позначення реальних явищ, другі – проявами шарлатанства,
а треті – назвами явищ, які, можливо, справді існують, тобто гіпотетичними термінами.
Можна сказати також, що терміни такого типу – це міфічні поняття нашого часу.
Наукова ж фантастика вільно використовує їх як НФЛ.
Різниця між НФЛ та гіпотетичними термінами полягає в тому, що гіпотетичний
термін має бути науково обґрунтованим, навіть якщо сучасна наука зараз і не
в стані реалізувати дану ідею. НФЛ у цьому плані більш вільна, оскільки в науковій
фантастиці як цілком реальні дозволяється подавати і такі об’єкти та явища,
які в дійсності неможливі навіть гіпотетично. Різниця між гіпотетичними термінами
та тими НФ лексемами, котрі позначають теоретично можливі поняття (це можуть
бути одні й ті ж слова), є стилістичною, жанровою. Як вказує Є.І.Медведєва,
“провідний художній метод НФ жанру – сполучення прийому очуднення з науковою
достовірністю. Емоційний вплив творів НФ досягається тим, що в даному жанрі
співіснують поряд чудо і достовірність, образність і науковість, має місце протистояння
звичайного і незвичайного” [76: 7]. Гіпотетичним термінам, отже, притаманні
достовірність і науковість, але, на відміну від НФЛ, їм не властиві “чудо” і
образність, гіпотетичні терміни позбавлені експресії і не беруть участі в реалізації
художнього завдання – створенні образу фантастичного світу.
1.2.4. Семантична класифікація: лексичні, семантичні і стилістичні НФЛ. Найбільш типовою реалізацією НФЛ є спеціальна лексема, створена на позначення
фантастичного поняття. Сюди належать усі слова загальножанрового фонду, а також
всі ті випадки, коли автор у тексті створює і фантастичне поняття, і його назву-неологізм: “Roboti, androidi, ljudi koji su nekuda išli, svako sa nekim ciljem
ili zadatkom.” (III-c.143); “Jedna kap skliznu s njenog oka i Nik ponovo primeti
promene na epidermnom tkivu lica ovog humanoida.” (VII-c.89); “Zatrpao
ga je odron u rudniku galta. Galt iskopavamo i prodajemo Zemlji,
za zaštitni omotač brodova. Takođe i fazen.” (III-c.126); “Bio sam mlad astrotehničar tek prispeo na satelit.” (III-c.155).
До лексичних НФ неологізмів ми відносимо також ті авторські новотвори, що виступають
як узуальні назви нефантастичних понять в описуваному фантастичному світі: friflaj
(IV) (літальний апарат), mobil (XII) (автомобіль), aeropurifikacija
(XII) (вентиляція), kronoset (XX) (годинник).
Еквівалентами лексичних НФ неологізмів є сталі словосполучення, що виступають
у тексті як єдина назва наукових понять чи власна назва територіальних, адміністративних
одиниць, установ тощо: “Paraprostorni indikator je instrument koji
bi, makar u ograničenom opsegu, mogao registrirati rast paraprostornog anihilacijskog
polja.” (XXV-c.329); “Paraprostorni relaksator je instrument koji
bi donio definitivno riješenje. Konzultirani stručnjaci vjeruju da bi se mogao
konstruirati uređaj koji bi dovodio do prijevremenog, jalovog izbijanja paraprostornog
potencijala.” (XXV-c.330); “Oluja se, međutim, suprotno očekivanjima, nije
stišala nego pojačala, i to baš u trenutku kad je već bila priređena Bedenova
povratna granica. ” (XXVI-c.133); “...jer bi konačna blokada dovela do kršenja
drugog člana Galaktičkog kodeksa.” (XXVI-c.133); “Isto vrijedi i za ljude
iz Službe za reguliranje populacije androida.” (XXII-c.35).
Як показує наше дослідження, фантастичне поняття в НФ текстах може позначатися
не тільки створеною для нього новою НФ лексемою чи словосполученням, а й спеціально
розвиненим науково-фантастичним значенням узуального слова, що дає підстави
говорити про існування семантичних НФ лексем.
Аналогічно до лексичної НФЛ семантична НФ лексика теж поділяється на загальножанрову,
тобто мовну, та авторську, тобто мовленнєву. Кількість загальножанрових семантичних
НФ лексем украй обмежена. Це здебільшого терміни з галузі мореплавства (flota,
luka, krstarica, razarač, teretnjak), котрі в жанрі НФ шляхом метафоризації
застосовуються до астронавтики: “Kao i onda... kada se to umalo nije dogodilo
sa krstaricom... Zato je i napustio Flotu.” (III-с.102); “O, pa
da. Ovo su dopremili teretnjakom sa stare Zemlje pre nekoliko nedelja.”
(III-с.86); “Neka kapetani Goddart, Rämitz i Hug odmah preuzmu komandu
nad razaračima “Crna strijela”, “Konkvistador” i “Dugi nož” (XXIII-c.11). Ці поняття є центральними для жанру НФ і необхідні кожному, хто пише про
космічні подорожі. Аналогія з мореплавством не випадкова. Вона вже була використана
в реальному житті для повітряного флоту. Усі наведені НФ лексеми є загальножанровими
стертими метафорами, що позначають фантастичні поняття, у тексті ж вони виступають
як загальномовні стерті метафори, що позначають реальні об’єкти.
Набагато більше в НФ текстах трапляється авторських семантичних НФ неологізмів,
тобто таких загальномовних слів, яким нове фантастичне значення приписується
автором у конкретному НФ тексті: “Android ne može kasnije da se seti bilo
čega. Mislim, posle “trešenja svesti”. ... Jan klimnu glavom: “To mi
odgovara. Uostalom, razmisliću još šta ću s njim. Po završetku operacije pošaljite
mi ga. Posle trešenja, mislim” (III-с.113); “Bilo bi bolje da pokriješ
usta rukom kad govoriš s bogom” (XXIV-с.48); “Naterala sam ga, posle
devetnaest godina ubeđivanja, da promeni desno koleno. Svaki pametan
čovek bar tri puta menja te proklete zglobove.” (IV-с.52).
У наведених прикладах слово trešenje набуває значення “стирання пам’яті”, bog означає представника найвищої касти в інопланетному суспільстві, koleno і zglobovі в описуваному світі стали змінними частинами
тіла.
До НФЛ ми відносимо й ті авторські семантичні неологізми, які називають також
і нефантастичні поняття, але за умови, що такі нові значення в тексті виступають
як загальномовні значення слів мови фантастичного суспільства: “Stijene
vanjske oplate su popustile i zrak je dosta brzo izašao zbog čega je nastupila
gotovo trenutačna smrt obojice svećenika”. (XIV-c.216); “Napokon
sam shvatio da sam nabijen ja sam, čovjek koji je previše popio.” (XIII-с.164). У мовах описуваних суспільств слово svećenik набуло значення науковець,
а nabijen – п’яний, і саме цей факт, а не зміст самого поняття являє
собою фантастичний елемент. У контексті НФ жанру такі мовно-психологічні деталі
функціонально тотожні матеріальним фантастичним реаліям.
Авторські семантичні НФ неологізми слід відрізняти від звичайних авторських
семантичних неологізмів, позбавлених фантастичної семантики, що також трапляються
в НФ текстах: “Ivor je sedeo zamišljen i nepokretan, u očekivanju uobličavanja
slike čiji su se delovi stapali negde duboko u kanjonima sećanja.” (VII-с.21);
“Са својим антенама деловали су као да су испружили своје металне руке да дохвате или сниме за нас оно што је невидљиво или нечујне сигнале. Метални лептири који служе Земљи....” ( XIII.-с.11).
У першому прикладі описується процес мислення в мозку кіборга, але слово kanjon у даному разі не є науковим терміном, уживаним у мові описуваного суспільства,
це просто авторська метафора, створена на основі загальномовного виразу dubine
pameti, метою якої є досягнення образності, а не номінація фантастичного
об’єкта. У другому прикладі описуються космічні супутники, які, завдяки розкритим
сонячним батареям, порівнюються з метеликами (лептири), а їхні антени
образно називаються металевими руками. Метафори лептир і руке також виконують виключно образну роль, не виступаючи як узуальні назви даних
об’єктів у описуваному світі, що й не дає підстав уважати їх одиницями НФЛ.
До НФЛ ми відносимо також стилістичні НФ неологізми. Автор НФ жанру в залежності
від художньої мети може на свій розсуд штучно змінювати в тексті не тільки лексичне
значення загальномовного слова, але і його стилістичне забарвлення. Надання
слову контекстуального стилістичного забарвлення характерне для художньої літератури
взагалі, але специфіка жанру НФ полягає в тому, що авторське нове стилістичне
значення в тексті відіграє роль загальномовного значення, яке виникло в результаті
певних соціально-історичних обставин в описуваному фантастичному суспільстві.
Наприклад: “U drugom ili trećem razredu naše “prve škole” za decu od petnaest
do osamnaest godina pričali su nam o starinskom načinu sporazumevanja, koje
se zvalo pismo, pošta i ne znam još kako.” (IV-c.26).
У творі йдеться про суспільство майбутнього, в якому такі речі, як листи й
пошта, вийшли з ужитку. Лексичні значення слів pismo, pošta в тексті
абсолютно не змінені, але для героїв роману вони застарілі, тобто в тексті дані
слова дістали стилістичне значення історизмів, у той час як у реальній мові
вони стилістично нейтральні й належать до активної лексики. Таким чином, для
стилістичних НФЛ, як і для інших різновидів НФЛ, характерна подвійна стилістична
маркованість.
1.2.5.Принципи віднесення до НФЛ власних назв. Якщо з віднесенням до
розряду НФЛ загальних назв труднощів практично немає, то певні проблеми можуть
виникнути з власними назвами, передусім антропонімами, що пояснюється специфічною
семантичною природою ономастичної лексики. Питання про наявність/відсутність
у власної назви значення, про його природу й характер є дискусійним для сучасної
ономастики [81: 6]. У своїй роботі ми дотримуємося компромісної точки зору,
згідно з якою власна назва, навіть якщо вона й має якісь елементи значення,
все одно не позначає поняття, як це роблять загальні назви. Унаслідок цього
нейтралізується такий основний критерій виділення НФЛ, як позначення неіснуючого
фантастичного поняття. Залишається орієнтуватися тільки на “фантастичність”
форми. Є.Ю.Андреєнко у своєму дослідженні відмічає, що “система власних назв
у НФ складається з двох підсистем: 1) підсистеми, що спирається на узуальний
ономастикон мови, якою написано твір (імена землян, узуальна земна й космічна
онімія); 2) підсистеми оказіональної, що включає іменування не-землян (та інші
власні назви з їхніх світів), а також фантастичні, вигадані позначення землян
у віддаленому майбутньому чи доісторичному минулому” [3: 21] .
До НФЛ належать тільки власні назви з другої підсистеми, тобто ті, які були
вигадані самим автором і відрізняються екзотичністю. Так, у наступному прикладі
імена Bar Ept i Trotrirabaz розцінюються нами як НФЛ, а Džo і
Krovalski як узуальні антропоніми, оскільки ім’я Džo існує в англійській мові,
а прізвище персонажа виглядає як реальне польське прізвище: “—Što ima novo, Trotrirabaz? — Kako ste, Bar Epte? Interesuje me jedino
da li još važi poternica za Džoom Krovalskim?” (III-c.188).
Критерій вигаданості й екзотичності, однак, не може вважатися абсолютно надійним,
бо не можна бути певним, що десь на Землі немає антропонімів Bar Ept (III),
Soltin (XIV), Kidila (XIV), Ilko Kаlasko (III), Moro Lorkon (III), топонімів – назви пустелі Hon (XX), гірського хребта Sen (XX), ріки Khua (XVI), області Каванур (XI), міст Ponotea
(XIII) і Kulahara (XVI).
На приналежність до категорії НФЛ у таких випадках можуть вказувати елементи
контексту. Скажімо, якщо відомо, що Hon і Sen – це топоніми з
Атлантиди, а Khua, Каванур, Ponotea і Kulahara – з інших
планет, то їх можна вважати НФЛ. Контекстуальним фактором є й сама приналежність
до НФ жанру. Так, антропоніми Soltin (XIV), Kidila (XIV), Erod (III), Panora
(XIV), Ramoha (XIII), Rejam (XIII), Sudur (XIV), Arahon (XIII), Kudeš (XIV),
Murate (XX), Tehuja (XIII), Samuri (XIII) в нефантастичних текстах сприймалися
б як невідомі читачеві, але реальні екзотичні імена різних народів. У жанрі
НФ вони класифікуються як НФЛ і авторські неологізми.
Що ж до підсистеми власних назв, які не входять до категорії НФЛ, то, на нашу
думку, вона спирається не стільки на узуальний ономастикон мови, що нею написано
твір, як це стверджує Є.Ю.Андреєнко [3], скільки на загальну ономастичну ерудицію
читача. У випадку з хорватським чи сербським читачем ця ерудиція охоплюватиме
європейський, передусім англомовний регіон, про що свідчить і випадок з іменем Džo Krovalski. Сербські ж та хорватські імена в НФ жанрі зустрічаються
досить рідко (виняток становить тільки дитяча НФ).
Практично не виникає проблем із віднесенням до категорії НФЛ астронімів –
назв зірок, планет, туманностей та інших космічних об’єктів. Зрозуміло, що всі
назви планет, крім планет Сонячної системи, вигадані авторами і належать до
фонду НФЛ. Що ж до назв зірок, то ерудиції читача, як правило, повинно вистачати,
щоб відрізнити вигадану назву від реальної.
1.2.6. Принципи віднесення до НФЛ сталих словосполучень. До НФЛ слід
відносити такі сталі словосполучення, що означають фантастичні поняття або є
фантастичними власними назвами. Проблема, однак, полягає у розрізненні в тексті
вільного й сталого словосполучення. Річ у тім, що в реальному житті словосполучення
здобуває статус фразеологічної одиниці в процесі тривалого використання в мовленні.
Цей статус закріплюється в свідомості мовців, у словниках та довідковій літературі
(останнє стосується передусім термінів і номенклатурних назв). У НФ жанрі, однак,
ми маємо справу тільки з імітацією реального життя й реальної мовної ситуації.
Через це не завжди легко визначитися, чи можна вважати, наприклад, такі словосполучення,
як ionski motor (XIV), protugravitaciona oprema (XIII), sažimanje vremena
(XIV), zračni ležaj (VII) термінологізованими. Інколи в тексті можуть бути
прямі вказівки на термінологічність словосполучення, як, наприклад, у випадку
з назвою загадкових космічних різнокольорових каменів: “Dobili su (kamenі – А.Л.) stručno ime polikromni enigmatiti, jer su ostali
potpuna zagonetka.” (XX-c.92), прямою вказівкою на термінологізованість
можна вважати також лапки чи вживання великої літери у назвах різних установ,
організацій, політичних угруповань, у топонімах, астронімах тощо: Vulpurijanski
savez (III), Oronska maglica (XX), Vrhovno elektronsko vijeće Kiborgije (XX),
Pokrajinski centar za pravilno odabiranje parova (IV), Institut za međuplanetarnu
suradnju (XVI). Якщо ж у тексті немає таких вказівок, що зазвичай буває
у випадках з словосполученнями-термінами, то орієнтуватися доводиться на вторинні
ознаки, такі, як наукова чи технічна тематика, греко-латинські морфеми, характерна
синтаксична структура (як правило іменник + прикметник-означення або іменник
+ іменник-означення), типові семантичні моделі, неодноразовість використання
в тексті.
Як правило, наявності кількох або й усіх цих ознак цілком достатньо, аби прийти
до висновку, що словосполучення виконує в тексті роль сталого. Наприклад, словосполучення vremenski segment (III), energetski granulat (XIII), subfotonski spektr (IV),
vremenski prenosnik (III), senzorska stanica (VII) за своїм значенням належать
до науково-технічної тематики, вони складаються з реальних термінів-лексем греко-латинського
походження, мають типову для термінологізованих словосполучень неметафоризовану
етимологічно прозору семантичну структуру, характерну синтаксичну структуру,
деякі з них уживаються в тексті неодноразово. Усе це дає підстави зараховувати
їх до НФ сталих словосполучень. Але, як уже вказувалося, межу між сталими й
вільними словосполученнями в НФ тексті чітко провести вдається не завжди. Так,
з-поміж чотирьох словосполучень, що використовуються в одному тексті (XX): transtemporalno
putovanje, transtemporalno polje, transtemporalno preskakivanje та transtemporalni izlet – найменше підстав вважати термінологізованим останнє, бо слово izlet не належить до наукової лексики.
Таким чином, належність до розряду сталих НФ словосполучень у більшості випадків
не може бути строго науково доведена, у своєму дослідженні ми зараховуємо словосполучення
до сталих у тому випадку, якщо воно в тексті грає відповідну стилістичну роль
— імітує регулярне стале словосполучення, притаманне мові описуваного фантастичного
суспільства. Зауважимо, що в художньому тексті суб’єктивні оцінки й вторинні
ознаки термінологічних словосполучень, на які ми орієнтуємося, по суті є головними,
бо йдеться не про передачу наукової інформації, а перш за все про стилістичний
ефект.
Отже, до НФЛ належать загальномовні слова та авторські неологізми, які в жанрі
НФ позначають вигадані поняття, але подають їх як реально існуючі в описуваній
фантастичній дійсності, багатозначні слова в тому узвичаєному в жанрі НФ значенні,
яке позначає вигадане поняття і подає його як реальне, семантичні авторські
неологізми, що позначають вигадане поняття і подають його як реальне, авторські
лексичні й семантичні неологізми, що виступають у тексті як узуальна назва нефантастичного
поняття в мові описуваного фантастичного суспільства, узуальні слова, яким у
тексті надано вигаданого стилістичного значення, котре в описуваному фантастичному
суспільстві виступає як загальномовне й нормативне. До НФЛ належать власні назви,
які були вигадані авторами і відрізняються екзотичністю (на європейському тлі).
До НФЛ належать ті словосполучення, які в НФ тексті виконують стилістичну роль
сталого словосполучення і позначають фантастичне поняття як реальне.
Висновки
1.НФЛ являє собою окрему лексичну категорію, що розвинулася в жанрі НФ. НФЛ
має специфічні ознаки, які відрізняють її від авторських неологізмів, а також
від близьких за семантичною природою міфічно-казкових понять та гіпотетичних
наукових термінів.
2. Головним критерієм віднесення до НФЛ є те, що лексична одиниця в НФ тексті
подає фантастичне як реальне для описуваної дійсності. Підставою до зарахування
до НФЛ власних назв є їхня екзотичність та належність до авторських неологізмів.
3. До НФЛ належить обмежена кількість лексем, які стали явищем мови і вживаються
в багатьох творах НФ жанру, а також велика кількість авторських неологізмів,
які є мовленнєвим явищем.
4. НФЛ не є однорідним явищем в семантичному плані і поділяється на лексичні,
семантичні та стилістичні НФ лексеми.
5. Структурно одиниця НФЛ може бути як лексемою, так і сталим словосполученням.
|
