А. А. Лисенко, Сербська та хорватська науково-фантастична лексика, 2002.

РОЗДІЛ ІІІ
СЕМАНТИЗАЦІЯ НАУКОВО-ФАНТАСТИЧНОЇ ЛЕКСИКИ В ТЕКСТІ

Абсолютну більшість НФ лексем у НФ текстах становлять авторські неологізми, кожен з яких є для читача новим словом, що позначає нове поняття, відсутнє в реальному житті. Звідси випливає, що кожен НФ неологізм наповнюється лексичним значенням у тексті, тобто перед автором щоразу постає завдання його семантизації. Воно ускладнюється тим, що НФ текст завжди має бути твором художньої літератури, а отже, способи семантизації, характерні для інших стилів, тут не будуть оптимальними. Автор НФ має проводити семантизацію специфічними для художнього стилю засобами, так, щоб вона не руйнувала художнього образу, а, навпаки, допомагала його створювати.

Процес семантизації НФл має два аспекти: це, по-перше, робота автора, який має спеціально організувати контекст, аби достатньою мірою наповнити свій неологізм семантикою, визначити способи і прийоми семантизації, кількість інформації й поступовість її подачі, по-друге, це робота читача, який, виходячи з контексту, складає уявлення про значення нового для нього слова.

Вихідні умови семантизації є різними для неологізмів, утворених від вигаданих автором основ, від інтернаціональних чи питомих основ та для семантичних і стилістичних неологізмів.

Неологізми, створені від вигаданих основ (bedel, zi, Lameh, Prokion, кетел), не мають етимології, є семантично непрозорими для читача. Це означає, що абсолютно всі семи будуть приписуватись слову безпосередньо в тексті.

Авторські неологізми, що будуються з інтернаціональних чи питомих морфем (vizofon, memorator, astrofon, lebdelica), є для читача етимологічно прозорими, вони мають реальну внутрішню форму, яка складає основу семантики неологізму. Внутрішня форма, таким чином, стає важливим семантизуючим фактором, а автор в тексті мусить тільки конкретизувати лексичне значення лексеми за допомогою інших семантизаційних прийомів. Для цієї групи слів слід враховувати також відмінність між неологізмами, утвореними на базі сербських чи хорватських і на базі інтернаціональних морфем. Якщо перші зрозумілі для всіх, то розуміння внутрішньої форми других залежить від рівня освіченості читача.

Подібним чином семантизуються й сталі словосполучення, значення яких, як правило, випливає із семантики складових частин, що переважно належать до лексичного фонду літературної мови. Проте оскільки стале словосполучення є різновидом фразеологізмів, воно може здобувати й незалежні від складових компонентів значення, які приписуються йому в контексті.

Семантичні неологізми за формою є звичайними словами сербської та хорватської літературних мов. Отже, при входженні в текст вони мають цілком конкретне лексичне значення. Авторська семантизація полягає в тому, щоб змінити його, ввести в нього певний фантастичний елемент, який і дає підставу вважати слово семантичним НФ неологізмом.

3.1. Контекстуальна семантизація

Семантизація за допомогою контексту є найбільш уживаним способом пояснення НФ неологізмів. Для цього використовуються різноманітні семантизуючі фактори контексту.

3.1.1.Семантизація за допомогою тлумачення. Одним із найпростіших способів семантизації НФЛ є тлумачення, тобто застосування метамовних операцій пояснення мовних явищ за допомогою мови. При використанні тлумачення, як правило, виникає проблема органічного введення його в художній текст.

Виділяється три способи такого введення:

1.Тлумачення може міститися в мові автора, який у ході викладу розкриває читачеві значення неологізму. Як правило, це поширена прикладка, що стоїть після пояснюваного слова: “Лаканти, војни заповедници над хиљаду Паела, стајали су сваки испред своје јединице...” (XI-c.76); “Kao i u svih galata – rase koje je i on pripadnik – i Veliki Koordinator je takvim načinom kaskadnog razmišljanja rješavao i naizgled nerješive probleme.” (XX-c.180); “O tome se nedavno vodila velika rasprava na sastanku Riga, najvišeg znanstvenog skupa Prokionaca.” (XX-c.206).

Тлумачення може вводитись у текст і перед НФ лексемою. В такому разі створюється враження, що неологізм уточнює, конкретизує частину тексту, а не навпаки – що частина тексту тлумачить неологізм. Такий прийом робить семантизацію більш органічною: “Од оружја са собом носи само мали бодеж – кетел” (XI-с.131); “По тамане су нарочито биле опасне огромне животиње с роговима, зване кастали, које су се кретале у великим стадима и куда год би прошле својим тврдцим папцима остављале пустош за собом.” (XI-с.37).

Слід зауважити, що тлумачення часто обмежується уведенням родової назви, що не дає змоги точно уявити собі описуваний предмет. Наприклад, про кастала відомо тільки те, що це крупна рогата тварина, а про кетел, що це малий кинджал.

2.Тлумачення може вводитись в оповідь чи монолог персонажа твору. Такий прийом немовби відмежовує автора від пояснення незнайомого слова і таким чином робить це пояснення більш органічним і “об’єктивним”. Наприклад: “Navikao je da se na njega djevojke sručuju uz ciktanje, a ova ga iz naslonjača promatra kao kupac, kojemu prodavač demonstrira sposobnosti homonumera iz svoje zalihe... Znaš li, što su homonumeri? Ne znaš. Homonumeri, ljudi-brojke, su živi roboti. Jedinke s genetskim griješkama, kojima je oduzeta svijest i zato djeluju jedino po uvjetnim refleksima.” (XII-c.97); “Pošto nisam mogla znati što će me sve čekati kod vas, učinila sam makarugatun sa deset najinteresantnijih osoba... –Ah da, – dosjeti se Mirabella – makarugatun je presnimavanje nečijih mozgovnih ćelija na drugi mozak.” (XIV-c.229); “Svemirac je okrenuo ručku i mi smo začuli nekakvо zujanje. U šljemu mi je odjeknulo “Upam!” što smo već znali da znači “oprez”, ali baš onaj koji nas je upozorio nije se držao vlastitih uputa.” (XIV-c.320); “Znam šta je fazen. Gorivo, bez koga je svaki brod gomila gvožđurije i slepo oko kompjutera. Ljuštura.” (III-c.126).

У більшості наведених прикладів очевидна спроба автора передоручити тлумачення персонажеві. Персонаж-оповідач раптом згадує, що його співбесідник не розуміє певного слова, і починає його пояснювати (homonumer, makarugatun), або ж, навпаки, показує співбесідникові, що він прекрасно знає, про що йдеться (fazen). У такий спосіб тлумачення повніше інтегрується в текст.

3.Тлумачення може бути введене в діалог двох персонажів: один персонаж, як правило, запитує, що означає невідоме йому слово, а інший відповідає йому поясненням: “ – Харан, обрати се он Дугокосом. – Молим? – А да! Тако се зове овај ударац кетелом.” (XI-с.190); “– Snimili smo im... Mirabella na čas zastane kako bih se izrazila...na našem se jeziku to zove karuga. – što je to? – Karuga...to znači... no najbolje da ti opišem. Svako saznanje mora doprijeti u ljudski mozak i tamo aktivizira jednu ćeliju, koja odgovara dotičnom predmetu. Svako iskustvo, svako saznanje koje se jednom registrira u mozgu, ostaje tamo stalno zapisano. ...Snimanje svih mozgovih ćelija, tako da se točno zna сjelokupno znanje nekog čovjeka, zove se karuga.” (XIV-c.228); “Franko: – To nije dovoljno... Znaš li, na primjer, što je sub? Ja: – Znam! To je stanovnik municipija niskog stupnja inteligencije i zato bez statusa koji bi mu omogućavao da živi i postupa po svojoj volji.” (XII-c.88).

Тлумачення, подане у вигляді діалогу, відчужує автора від процесу семантизації. У такий спосіб йому вдається максимально приховувати свою головну мету: пояснити читачеві значення вигаданої ним лексеми.

Різновидом тлумачення НФЛ є розшифровка неологізмів-абревіатур. Наприклад: “Adams dojurivši punom brzinom zaustavi kola pred ulazom nad kojim su stajala slova IZIL – Institut za interplanetarne letove.” (XIX-c.11); “Trebalo je na satelitskoj stanici Aosta ukrcati profesorov instrument – DIP, detektor interplanetarnog plina, i izbaciti ga u prostor.” (XXV-c.178).

Уведення розшифровки не тільки пояснює значення абревіатури, воно являє собою також і стилістичний прийом. Пишучи роман, автор спочатку складає певну назву об’єкта, а потім від неї утворює скорочення. В тексті ж усе виглядає навпаки: спочатку з’являється абревіатура і лиш потім уводиться розшифровка. Створюється враження, що абревіатура і назване нею поняття реально існують, а авторові слід її тільки пояснити. Такий прийом підвищує достовірність описуваного.

За допомогою тлумачення можуть семантизуватися й сталі словосполучення: “U sali nije bilo nikog osim aparata koji su ravnomerno zujali. Prišli su vremenskom prenosniku, mašini u obliku stolice, sa naslonima za ruke i glavu.” (III-c.178).

У даному прикладі тлумачення доповнює семантизацію за допомогою внутрішньої форми, завдяки чому стає остаточно зрозумілим, що vremenskі prenosnik – це машина часу.

“Svaki je od naših ljudi nosio sa sobom cijev smrti, dugačku cijev s drškom, da se može prikladno držati u ruci. Stiskom ruke oslobađaju se zrake koji na svom putu rastavljaju sve molekule u atome.” (XIII-c.107); “Plavim prozorom nazivamo uređaj pomoću kojega se može vidjeti najdavnija prošlost razumnih bića.” (XVI-c.33).

Словосполучення cijev smrti і plavi prozor є ідіоматичними. Унутрішня форма вмотивовує назву, але не є достатньою для повної семантизації, тільки тлумачення дає змогу зрозуміти, що йдеться про фантастичну зброю і апарат для спостереження за минулим.

3.1.2.Семантизацiя за допомогою родового поняття. Прийом семантизації за допомогою родового поняття (гіпероніма) полягає в тому, що НФ неологізм у контексті підпорядковується певному загальномовному слову як видове поняття родовому: “Čovjeka Prve Civilizacije porazio je glodavac iz roda sorcida, onaj kojega sanjaš u Meru... Sorcidi su tvoji atavistički snovi.” (XII-c.79); “Da nije možda žvakao travu temzem ili se opijao dimom u nekom skrovitom uglu.” (XIII-c.52); “Kako ćete izliječiti čovjeka koji stalno žvače travu meleh od koje se um pretvara u košmar lijepih priviđenja?” (XX-c.43); “Sastojala se (nastamba urođenika – А.Л.) od tridesetak kućica ispletenih od tankog i visokog drva, koje u ovim krajevima raste u izobilju, a veoma nalikuje na naše drvo tabin, ali se ne upotrebljava za jelo.” (XIII-c.124); “Ima samo šest tina vremena za cijeli taj oprezan posao...” (XX-c.182); “Odšetao sam do bara i nalio dve čaše. U svoju dodatoh tri kapi bosol-droge, bilo mi je potrebno nešto što će me opustiti.” (III-c.147).

Акт установлення родо-видових відношень із загальномовним словом уже достатній для того, щоб лексема зайняла своє місце в лексичній системі, оскільки гіпонімія є “одним з найфундаментальніших парадигматичних відношень, за допомогою яких структуровано словарний склад мови [71: 478]” . Щоправда, в жанрі НФ підпорядкування гіперонімові є лиш першим і далеко не достатнім кроком у семантизації. Якщо в літературній мові видова назва конкретизує, звужує семантику родової, то в описуваних нами випадках цього не відбувається. Навпаки, всю конкретну інформацію про значення утворених від вигаданих основ неологізмів читач отримує через родове поняття. Практично він знає лише те, що sorcid – це гризун, temzem і meleh – трави, tabin – дерево, tin – одиниця часу, bosol – наркотик. Як семантизуючий фактор, однак, спрацьовує й принцип семантичного співвідношення гіперонім – гіпонім. Читач як носій мови відчуває, що гіпонім порівняно з гіперонімом мусить мати набір певних властивих лиш йому характеристик (сем). Крім того, підпорядкування НФ неологізму загальномовному гіперонімові означає й установлення зв’язку з цілою низкою загальномовних співгіпонімів. Наприклад, НФ лексема tabin стає в один ряд з такими словами, як грм, бор, палма і так далі. Загальне уявлення про можливі власні семи неологізму tabin формується за аналогією до цих співгіпонімів. Пізніше, а інколи й одночасно з установленням родо-видових відносин автор може заповнювати вакантні семи конкретною інформацією, у тому числі й фантастичною. Наприклад, про трави meleh i temzem з самого початку стає відомо, що їх можна жувати і що вони мають наркотичну дію.

Таким чином, при встановленні зв’язку загальномовного гіпероніма з утвореним від вигаданої основи неологізмом-гіпонімом семантика останнього для читача складається з лексичного значення гіпероніма, а також з розуміння того, що неологізм мусить мати свої власні семи, які конкретизують його значення за аналогією до загальномовних членів гіпонімічного ряду. Крім того, читач готовий до того, що серед цих сем можуть бути і фантастичні, що зумовлено специфікою жанру.

За допомогою родового поняття семантизуються також власні назви – астроніми, топоніми, антропоніми. Для астронімів родовими є, як правило, слова zvezda, planeta. Наприклад: “Iz najveće letelice dostojanstveno su izašla trojica pobednika, vođe planeta Makalak, Zun i Noks. Iz svakog njihovog pokreta izbijalo je zadovoljstvo i trijumf.” (III-c.219); “Šeraja, ta sjajna zvezda i san mnogih Zemljana, budila je u njemu stare uspomene, ali i najveće želje.” (III-c.99); “Uvaženi povjesničar života na našem starom matičnom planetu, Mauri 13, opisao je u svojim djelima život naših predaka i njihove običaje, koji su se potpuno poklapali sa životom i običajima na našoj Zemlji.” (XX-c.62); “...od vremena kada je na planeti Mana dokazao svoju ravnopravnost njenim stanovnicima.” (І-с.2).

Топоніми уводяться гіперонімами grad, ostrvo, otok, pustinja, zaravan і т.ін.: “Kad umrem, neću se preseliti u svijet duša što lete iznad pustinje Hon, kako je vjerovao moj narod.” (XX-c.38); “Šest najčuvenijih se nalazi kod grada Ger-Minha...” (IV-c.44); “У једној од најлепших одаја краљевског дворца у Марапутутуи, престоници краљевине Марапутутуа, на острву Марапутутуа...” (X-с.5); “Због њега се нисмо спустили на зараван Хомозеус, као што је било предвиђено...” (X-с.23).

Роль родових назв для антропонімів виконують слова з різноманітних семантичних груп, що називають людину, а також людиноподібних роботів. Це можуть бути слова čovjek, žena, dječak, mladič, robot, android: “Jamitu? Pa to je onaj milosrdni čovjek što je nosio biljke za Sinorovu majku! – uskliknuo sam bijesno”. (XIII-c.92); “ A ovaj je Ara, Ara Brbljivi. Mnoge velike žene su umukle pred njegovim jezikom, čak se i Arna Alapača sklanja od njegovog jezika.” (III-c.13); “Otišao je za Zurijem! – odgovori mi netko. Zuri je biо momak koji se brine za čistoću brodа.” (XIII-c.146); “Možda bi povijest ljudi koji su u svemiru tražili novu postojbinu ovdje prestala da nisu dva dječaka, Helu i Tair, voljeli činiti nesvrsishodne nepodopštine.” (XIV-c.210); “Bio je to Har, android.” (III-c.60); “Sakriven u gustom obalnom šipražju ležao je Rau, jedini preživjeli član posade svemirskog istraživačkog broda “Neg 11-14.” (XXIV-с.65)..

Семантизувати антропоніми можуть назви спорідненості: “Tetka Haško bila je oduševljena svijetlećim tkaninama.” (XIII-c.149); “Tako sam slušao najnovije šale braće Taora...” (XIII-c.183); “Za vođu je izabran Barig, Kidilin nećak, koji je bio mlad ali je mnоgo obećavao.” (XIV-c.200); “Hizi... naš mali sin... Imali smo sreću da budemo par sa detetom.” (III-c. 67).

У ролі родової назви антропонімів виступають назви професій, посад, інші слова, що означають статус людини в суспільстві: “Kapetan Erod ga je odmah primio.” (III-c.105); “Mudrac Tataroko je izračunavao, da se pri svakom takvom nemoralnom djelu prenese u prosjeku 32000 malih živih bića..” (XIII-c.190); “Poslužitelj Korako nimalo mi se nije dopao.” (XIII-c.179); “... kad bi pronašli tijelo inženjera daljinske veze, Iranoja 39, bez života pored njegova radnog mjesta.” (XIII-c.179); “То су, да подсетим само, племенити дакои Первасхан, Хелхан, Охтусахан и Нексахан, чија су славна дела... у прошлости.” (XI-с.123); “Макла, његов секи, био је стручњак за извлачење одговора од непослушних.” (XI-с.72).

В останніх двох випадках антропоніми пояснюються за допомогою авторських неологізмів, які у тексті здобули значення воїн (дако) і ад’ютант (секи).

Антропоніми семантизуються також словом ime: “Uz imе Marši, koji je uz gubitak vlastitog života spasio skladište od požara, našao sam ucrtan krug. ... Isti sam krug našao i uz ime Azaharo.” (XIII-c.151); “Ortak Moro Lorkorna zvao se punim imenom Hi Ilko Kalasko.” (III-c.135); “Sada znam zašto sam sebi uzeo ime UT.” (XII-c.40).

За допомогою родового поняття значення приписується вираженим абревіатурами номенклатурним назвам: “Radžar mi je promenio zavoj, s unutrašnje strane posut žutim prahom D-6, koji umrtvljuje kožu.” (IV-c.163); “On namjerno isključi memorator koji mu se sam uključio u krug njegovih moždanih stanica, čim mu se u mislima počeše javljati nepotpune asocijacije pri pogledu na planet, dom civilizacije KS-A-793.” (XX-c.189); “Voleo bih da vidim, kako će od njega da ih zaštite njihova tanka prozračna odela sa anatomskim razlikama – zlobno procedi Kajs i uključi HYP pogon.” (І-с.6).

Взаємозв’язок між загальномовним словом-гіперонімом і номенклатурною назвою-неологізмом певною мірою нагадує описані вище випадки на зразок drvo tabin. Родове поняття поширює свою семантику на номенклатурну назву, але, на відміну від неологізму-лексеми, вона не стає повнозначним словом, а утворює єдиний термін разом з гіперонімом, у свою чергу впливаючи на його значення. Номенклатурна назва звужує, конкретизує (нехай лише умовно) семантику загальномовного гіпероніма. Вона сигналізує читачеві, що йдеться не про звичайний предмет, а про певну його фантастичну модифікацію. Гіперонім у такий спосіб перетворюється на семантичний неологізм: “Od jučer je u mojoj kocki, izvan vidnog polja osobnih susreta, daljinogled GEEL 17, nevjerovatno precizan uređaj zamjerne prodornosti, posve neosjetljiv za tvarne smetnje koje se mogu naći između mene i pozornice koju mogu odabrati u dubinu do tri stotine zahvata u veličini koja odgovara prostoru u kojem jesam.” (XII-с.27).

Буквено-числові абревіатури можуть виконувати в тексті і функцію власних імен людей та людиноподібних роботів: “Predajem riječ Kiborgu AR osamnaest.” (XX-c.152); “Za hitnu riječ javio se Kiborg SO petnaest.” (XX-c.156).

У даному разі застосовується прийом перехрещення гіпонімічних рядів. Абревіатури-неологізми за своїм значенням є антропонімами, за формою ж вони належать до номенклатурних назв, притаманних технічним виробам. За допомогою такого перехрещення гіпонімічних рядів фантасти, як правило, створюють образ цивілізації роботів або дегуманізованого суспільства.

Родо-видові відношення можуть семантизувати й неологізми, утворені від інтернаціональних основ: “Pućpurikanje tog oružja, zvanog “elpis”, učestalo je i pretvorilo se u nekakvu vatrenu zavesicu nad ledom...” (IV-c.191); “Otpremljen u zatvorenom sanduku u termitnjak obrane sa zvanjem destruktora.” (XII-c.130); “Na pisti smo zatekli jedan friflaj, malu nakazu od letelice, pravljenu po modelu kutije za cipele – bez krila, ali sa dva motora i sa četvorokrakom elisom na krovu.” (IV-c.55); “Procenio sam od oka da su kućіce načinjene od metala “izolacijuma”, nepropustljivog za spoljne uticaje na temperaturi od -10° C do -70° C.” (IV-c.62); “Kosmolari su naoružani i strpljenjem, pored ostalog. – Kosmolari? – Da, mi. Izraz u našem jeziku za moj posao.” (III-c.109); “Sagašta i Amarat Re sjedaju u naslonjače, dva od četiri koliko ih konvertoplan ima, vrata se automatski zatvaraju, motori ponovo bruje i letelica se diže.” (XXV-с.274).

В усіх наведених прикладах поряд з головним семантизуючим фактором – гіпонімічним зв’язком – виступає також допоміжний – внутрішня форма слова. Вона в НФ жанрі завжди вмотивована: destruktor (руйнівник) стає в тексті військовим званням, friflaj є назвою літального апарату, оскільки flaj по-англійськи означає літати, а fri – вільно, морфема -plan показує, що konvertoplan також є літальним апаратом, метал називається izolacijum, оскільки він захищає від морозу, в неологізмі kosmolari основа kosmo- вмотивовує назву космічної професії. Можна також припустити, що elpis є скороченням від električki pištolj, хоча в тексті немає на це прямої вказівки. Надання неологізмам-гіпонімам умотивованої назви є стилістичним прийомом, що імітує словотвір у реальній мові.

У кількох випадках за допомогою родового поняття семантизуються і сталі словосполучення: “Jedan vjerski red, Bratstvo poniznih, najžešće se okomio na sirote posmatrače, smatrajući bogohulnom njihovu pretenziju da obađu čitav Krug, da spoznaju čitavu istinu.” (XV-с.394).

Родовим поняттям до власної назви Bratstvo poniznih тут виступає словосполучення vjerski red.

3.1.3.Семантизація за синтаксичними та семантичними зв’язками між неологізмом і загальномовними словами. Кожне слово мови характеризується специфічною для нього лексичною сполучуваністю, яка зумовлена семантикою цього слова. Прийом семантизації НФ неологізмів за допомогою лексичної сполучуваності полягає в тому, що неологізм у контексті вступає в семантичні зв’язки з рядом загальномовних лексем. Керуючись типовою для цих слів лексичною сполучуваністю, можна з певною точністю визначити і семантику неологізму. Слова, з якими неологізм уступає в семантичні зв’язки, як правило, пов’язані з ним і синтаксично: “Ne znam. Mi igramo samo vuni”, odvrati Kosmati.” (III-c.187); “Ruka mu skliznu u unutrašnji džep, iz koga izvuče novčanik od prave kože oprikusa.” (III-c.128).

У першому прикладі неологізм vuni підпорядковується як додаток до дієслова igrati, яке і виступає семантизуючим елементом: оскільки грати можна в якусь гру, то vuni, очевидно, теж є назвою гри. В другому прикладі неологізм oprikus є означенням до слова koža, яке в свою чергу є означенням до слова novčanik. Слова koža i novčanik семантизують неологізм таким чином: гаманці можна робити зі шкіри тварин, отже oprikus є назвою тварини.

Лексеми, що вступають у семантичний зв’язок із неологізмом, можуть і не бути синтаксично з ним пов’язаними, в такому випадку вони знаходяться в найближчому контексті: “Vodeći računa da ne prospe reu iz čaše, Dž’ni pokaza repom prema desnoj strani broda.” (VII-c.20).

Неологізм rea є прямим додатком до дієслова prosipati і семантизується ним як рідина. В той же час слово rea вступає у смисловий зв’язок і зі словом čaša, яке з ним синтаксично безпосередньо не пов’язане, але семантизує неологізм як назву напою: якщо reu можна prosipati iz čaše, то скоріш за все це напій.

Неологізм šestidi синтаксично пов’язаний тільки з дієсловом pojaviti se, значення якого занадто абстрактне, щоб семантизувати неологізм. Але за смислом šestidi пов’язані зі словосполученнями doneti svoju kulturu і izbrisati potrebu fizičkog uništavanja protivnika. Оскільки всі ці дії можуть виконувати тільки розумні істоти, то šestidi це група розумних істот – народ, раса, партія і таке інше. З більш широкого контексту можна зрозуміти, що мова йде про інопланетну расу.

Механізм семантизації за допомогою семантичних та синтаксичних зв’язків базується, як і у випадках семантизації за допомогою родового поняття, на явищі гіпонімії, хоч саме родове поняття в тексті не вживається. Неологізм установлює в контексті семантичні і синтаксичні зв’язки зі словами, для яких характерна сполучуваність із лексемами певної семантичної групи, завдяки чому і сам входить до неї. У свідомості читача актуалізується загальне уявлення про слова цієї групи, а також про поняття, що їх об’єднує, тобто про гіперонім. Таким чином, у результаті семантизації за допомогою семантичних зв’язків неологізм стає в ряд реальних співгіпонімів літературної мови, які підпорядковані реальному мовному гіперонімові. Наприклад: “Zatrpao ga je odron u rudniku galta. Galt iskopavamo i prodajemo Zemlji za zaštitni omotač brodova.” (III-c.126).

Неологізм galt сполучається зі словами rudnik і iskopavati. З цими словами, як правило, сполучаються назви руд металів rudnik zlata, rudnik urana, iskopavati olovo. Отже, galt – це теж назва металу.

Характерним для сербської та хорватської мов є словосполучення star šest godina, star šest vijekova ... Отже, hab – це одиниця виміру часу.

З більш широкого контексту відомо, що описується епоха через кілька століть після ядерної війни, люди, що опустилися до рівня первісних, живуть у лісах, населених звірами-мутантами. У вузькому контексті неологізм saur сполучається зі словами krvoločni i urlati. За своєю лексичною сполучуваністю він семантизується як назва хижого звіра і стає в один гіпонімічний ряд з іншими назвами хижаків: vuk, lisica, lav, mečka, saur... Саме гіперонім та ряд співгіпонімів і наповнюють своєю семантикою авторський неологізм. Читач має загальне уявлення про хижого звіра, в його свідомості в тій чи тій мірі актуалізуються знання про конкретні реальні види хижаків із усіма їхніми специфічними рисами. Отже, коли читач зустрічається в тексті з неологізмом saur, уся ця сукупність знань підключається до його семантизації. Причому saur-ові потенційно можуть бути притаманні всі конкретні риси і властивості реальних хижаків, а те, що цей звір фантастичний, робить діапазон можливих характеристик іще ширшим. Уже цих відомостей цілком достатньо для повноцінного функціонування слова в НФ-тексті. Від автора залежить, які вакантні “хижацькі” семи він потім заповнить інформацією, а які залишить неконкретизованими.

Семантизація за допомогою лексичних зв’язків дає змогу автору не тільки визначити гіперонім, до якого підпорядковується НФ неологізм, але й в міру необхідності приписувати йому специфічні семи. Так, неологізм zi з’являється в тексті в такому реченні: “Puzao je kao što pužu mali, čupavi ziji, čudna i krvožedna šestonoga šumska stvorenja.” (III-c.22).

При першому вживанні zi семантизується за допомогою гіпероніма stvorenje і тут же отримує конкретні семи шляхом установлення семантичних зв’язків із лексикою контексту: zi mali, čupavi, čudan, krvožedan, він живе в лісі, має шість ніг, може повзати. Зауважимо, що з усіх наведених сем одна була фантастична – šestonogi. Пізніше zi семантизується в таких контекстах: “Sada je on bio zi, taman i brz, nevidljiv za svetleće oči robota, tih ljudskih pasa koji su se kretali okolo.” (III-c.22); “Iz grla je počeo da ispušta tiho ječanje, kao lukavi zi kada se nađe u klopci.” (III-c.23); “Opet je bio zi, opet je bio tragač.” (III-c.26); “U njemu se budio nestrpljivi zi... .” (III-c.29); “U malom telu krv je brže zastrujala, opreznost zija se vratila.” (III-c.30); “Ali zi iz šuma je neuhvatljiv i lukav. Obilazi preprеke, ostavlja prazne klopke, zaustavlja dah, nepomičan je a zatim ponovo beži.” (III-c.31).

У результаті конкретизуються такі семи: “taman i brz”, “ispušta tiho ječanje”, “lukavi zi”, “zi iz šuma je neuhvatljiv i lukav”, “nestrpljivi zi”, “zi tragač”, “obilazі preprеke, ostavlja prazne klopke, zaustavlja dah, nepomičan je a zatim ponovo beži.”

За допомогою лексичної сполучуваності можуть семантизуватися і власні назви – антропоніми, топоніми, астроніми. Семантизатором антропоніма є, як правило, дієслівний присудок, що означає дію, властиву людині: “Ne, kazala je Damlo, Tata bi me grdio...” (VI-c.35); “A ovaj?” Hu pokaza na vajlda čije lice sijalo mržnjom.” (III-c.105); “Teturajući kao ranjena ptica kraj nje promače Santar.” (III-c.58); “Gor, jednostavno govoreći, nije imao u posljednje vrijeme sreće.” (III-c.188); “Rekao sam, rekao sam! Znam šta sam rekao, umišljeni androidu! Da, bilo nas je trojica, ali je Linerid poginuo.” (III-c.126).

Інколи в семантизації антропонімів можуть брати участь і прикметники чи іменники, що виконують роль означення, але вони, як правило, є лише допоміжним фактором при дієслові: “Sad, bilo kako bilo, riječi su bile točno određene i svi su se sjećali toga kad je jedan put stari Vini umjesto propisanih riječi rekao: –Nema ništa nova!” (XIV-c.218); “Desno od njega čučao je suvi Orango, uvek sumornog izraza lica.” (III-c.10); “Tanar, Bor, u paradnim uniformama, stajali su i čekali.” (III-c.219).

Усі наведені вище власні назви в інших жанрах літератури однозначно семантизувались би як імена людей. Однак у жанрі НФ діапазон можливих значень розширюється, оскільки антропоніми тут можуть називати також роботів і інопланетян. Так, із речення “Arkom i Tala bili su oduševljeni dobijenim zadacima.” (VII-c.16) випливає, що Arkom – це чоловік, а Tala – жінка. Тільки пізніше читач дізнається, що Arkom – це інопланетянин, а Tala – робот.

Лексична сполучуваність може виступати основним семантизуючим фактором і при семантизації неологізмів, утворених від інтернаціональних основ, якщо внутрішня форма НФ лексеми не дозволяє достатньо чітко зрозуміти її значення: “Pozvao sam orkestar od nekoliko stotina astrofona da vam ulepšam buđenje.” (VII-c.102); “U uobičajenom smislu reči, to i nije bila muzika. Nik, kao pasionirani zaljubljenik astrofona, primeti prisutstvo neobične agogike.” (VII-c.130).

Внутрішня форма вказує, що astrofon має відношення до зірок і до звуку. Цієї інформації замало, щоб зрозуміти значення слова. Слова orkestar, muzika, pasionirani zaljubljenik семантизують неологізм astrofon як музичний інструмент.

“Ponavljam, Ven, ako nisi dobro čuo, možda je pokvaren tonski blok tvog videora: zašto me ne pošaljes u budućnost?” (XX-c.139).

Хоча в неологізмі videor і виділяється основа video-, внутрішньої форми слова для семантизації недостатньо. Сполучення ж зі словами tonski blok, čuti, pokvaren характеризують videor як апарат для зв’язку.

“Zato se nije poslužio omnitronom, već je pisao rukom, polako i pažljivo, riječ po riječ...” (XXV-c.171); “Na stolu, što zvuči kao čudni anakronizam, nema ni videofona, ni telefona, ni omnitrona ni kompjuterskog terminala – nema čak ni pisaćeg stroja.” (XXV-c.262).

Суфіксоїд -tron дозволяє припустити, що omnitron – це якийсь апарат, omni- означає “всі, все”, ця інформація не дає можливості точно визначити значення слова. Семантичний зв’язок зі словами poslužio se, pisao показує, що йдеться про апарат для писання. У наступному прикладі videofon, telefon, kompjuterski terminal, pisaći stroj семантизують omnitron як офісну техніку, причому не ідентичну друкарській машинці. Очевидно, це більш досконалий і універсальний (omni) пристрій для письма.

Неологізм nefigurativac стоїть в одному ряду з іменами реальних митців, з чого можна зробити висновок, що nefigurativci теж митці, котрі представляють якусь фантастичну авангардну течію, це ж підтверджує і словотворча модель слова: nefigurativci – naivci, а внутрішня форма слова дає інформацію про суть цієї мистецької течії.

Лексична сполучуваність відіграє певну роль і при семантизації прикметників. Для цієї частини мови характерна більш абстрактна семантика, яку прикметник конкретизує в атрибутивних та предикативних сполученнях з різними іменниками [127: 142]. Це ж ми спостерігаємо й у випадку з прикметниками – НФ неологізмами. Так, загальна семантика слова antigravitacioni (XIII, XX) зрозуміла вже з його внутрішньої форми (такий, що протидіє гравітації). Але з текстів читач довідується, що antigravitacionim можуть бути motori (XX), oprema (XIII), naprave (XIII) і навіть odjelo (XIII). Завдяки лексичній сполучуваності фантастичне абстрактне поняття набуває конкретного змісту. Такий же процес відбувся і з НФ прикметником transtemporalni (XX) – згідно з внутрішньою формою, такий, що перетинає час. У НФ тексті transtemporalnim може бути polje (XX), putovanje (XX), preskakivanje (XX), izlet (XX).

Наведені приклади дають змогу зробити висновок, що у НФ жанрі застосовується прийом сполучення НФ неологізму – прикметника, який має абстрактну наукову семантику, та узуального іменника, що позначає побутове, повсякденне поняття. У такий спосіб показується, наскільки далеко пішов прогрес у зображуваному майбутньому.

Лексична сполучуваність може виступати як додатковий або й основний семантизуючий фактор при семантизації сталих словосполучень. Це відбувається в тих випадках, коли внутрішня форма не дає повної інформації про значення словосполучення: “Da je otišao u budućnost vremenski lokatori bi ga lako registrovali i otkrili, ali prošlost! prošlost! Ah!” (III-с.174).

Внутрішня форма не дозволяє однозначно визначити функції vremenskog lokatora, хоча й ясно, що він має якесь відношення до часу. Контекст же вказує, що його призначення – визначати місце мандрівників у часі.

Завдяки лексичним зв’язкам конкретизуються функції й до певної міри вигляд elektronskog stražara. Зрозуміло, що це має бути невеликий пристрій, що вживляється в тіло в’язня.

Тільки лексична сполучуваність дозволяє визначити, що supstancionalnі žetonі – це матеріальні об’єкти, які містять інформацію для пам’яті кіборга. Внутрішня форма тільки дає уявлення про форму цих об’єктів.

Семантизація за допомогою встановлення семантичних та синтаксичних зв’язків із лексикою контексту, на нашу думку, найбільше відповідає вимогам художнього стилю. При застосуванні цього способу робота автора з семантизації неологізму найбільш прихована від читача. Нова лексема природно вписується в текст, уже при першому вживанні вона виглядає як повноправне слово мови описуваного суспільства. Його значення відоме і авторові, і, що головне, персонажам твору, тільки читач бачить це слово вперше. У такий спосіб посилюється достовірність як неологізму і позначуваної ним реалії, так і всієї оповіді.

3.1.4.Семантизація за допомогою описуваної ситуації. Суть цього прийому полягає в тому, що уявлення про значення НФ неологізму формується не завдяки його зв’язкам з лексикою контексту, а безпосередньо з описуваної в тексті ситуації, такий спосіб імітує емпіричне пізнання значення нового слова в реальному житті і може умовно вважатися позалінгвістичним. Такий спосіб семантизації зустрічається лише в кількох випадках: “Obojica su se zagledala, a onda onaj koji me podigao stavi kacigu na glavu, pričeka čas i ispruži prst prema prozoru. – Kana – rekao je vrlo prijazno.” (XIV-c.279); “Zar sam zaista razgovarao sa šefom svemirskog broda? Upitno sam pogledao obojicu svemiraca i onda, očekujući čudo, rekao: – Lameh? Čovjek kimne glavom u znak nijekanja. Zatim pokaže, ovaj put ne na strop već iznad vrata mog kabineta і reče: – Lameh kana.” (XIV-c.280).

У наведених прикладах зустрічається “інопланетна” лексема kana. У першому – самостійно, в другому – разом із іменем інопланетянки Lameh. В тексті відсутні будь які пояснювальні слова, зв’язки з іншою лексикою (Lameh) теж не дають ніякої інформації. Але в обох прикладах є вказівка на те, що при вживанні слова kana інопланетяни вказують пальцем в певному напрямку. Виходячи з цього, можна припустити, що kana – це вказівний прислівник чи вказівна частка (tamo, eno, eto).

В цьому прикладі пояснена ситуація, в якій було вжито інопланетне слово ol – персонажі твору відмовляються виконати команду заколотників, очевидно, слово ol, якось пов’язано з їх відмовою. Можливо, це навіть заперечна частка. На це вказує і наведений через 43 сторінки лінгвістичний коментар одного з персонажів: “Nemogućе reklo bi se na jeziku ovog broda hakol, vidite, negacija dolazi na završetku riječi. Ima u tom jeziku nešto aglutinacije, ali i nekih elemenata iz izolirajućih jezika.” (XIV-c.344).

Неологізми kana i ol не можуть бути семантизовані точно, оскільки описаної ситуації недостатньо для того, щоб остаточно визначити значення неологізму. Читач може робити лише припущення щодо смислу цих слів, однак це не заважає повноцінному сприйняттю тексту.

3.2.Семантизація за допомогою виноски

Виноска є найпростішим способом семантизації неологізму, оскільки дозволяє авторові відразу пояснити значення слова і звільняє його від необхідності спеціально організовувати контекст для семантизації. Однак автори НФ рідко вдаються до цього простого способу: використання виноски зафіксоване нами тільки в трьох із досліджених нами джерел – романах “Тихана из Ерга”, “Beli potop” і “Brodolom kod Thule”, причому в останньому виноска пояснює тільки одну абревіатуру. Причиною обмеженого використання виноски є те, що вона характерна передусім для нехудожніх стилів. У художніх творах виноска також використовується для пояснення незрозумілих читачеві слів, при цьому вона не є частиною тексту, а лише коментарем до нього. Часто виноска належить не авторові, а перекладачеві або редакторові. Коли ж виноску використовує сам автор НФ тексту для пояснення ним же вигаданих слів, то це справляє негативне враження на читача, оскільки і пояснюваний неологізм, і подане у виносці пояснення випадають із тексту й руйнують художній образ: читач відразу “згадує”, що перед ним не слово, яке позначає справжню інопланетну реалію, а авторська вигадка. Такий тип виносок використовується в романі “Тихана из Ерга”. Наприклад: “Јер какво може бити учење кад учитељи заборављају на Закон старине, право сваке Паеле када остари и онемоћа да часно заврши живот, да умре с кетелом* у крацима у одбрани шана** и свога обитавалишта зарад мира Оних који долазе, а у славу тамане и цвета, да се о њеној смрти спевају окаде*** ако заслужи те да јој се име тако избави од Заборава.

Автор не тільки дає загальне пояснення неологізмів, але й використовує виноску для того, щоб повідомити другорядні деталі (мач дугачке дршке са две оштрице). Хоча виноски не є частиною оповіді, автор пише їх художнім стилем, продовжуючи створювати враження реальності зображуваного. Про це свідчать епітети, вжиті у виносках (окаде – јуначке песме испеване у част славних дела Паела), дає коментарі щодо багатозначності слів інопланетної мови, описує подробиці з життя героїв твору: “ Но ејлена* процвета два пута, о тамано, и ми схватисмо да ништа осим чуда више није у стању да нам помогне.

У відриві від тексту всі ці деталі виглядають фальшиво й непереконливо. Це особливо чітко проявляється, коли автор порівнює вигадані ним інопланетні реалії із земними. Наприклад: “Чудо је било већ и само то што се челична плоча дебљине десет ксуа* бешумно померала.

*1 квекос = 50 ксуа, 10 ксуа= 5 метара (прим. аутора)” (XI-с.289).

Слід зауважити, що й для автора “Тихане из Ерга” прийом семантизації за допомогою виноски не є головним. У такий спосіб пояснено 9 із 29 авторських неологізмів – загальних назв, у решті випадків використані інші, власне текстові прийоми семантизації.

У “Brodolomu kod Thule”, як уже вказувалось, виноска розшифровує тільки одну абревіатуру: “Izmjenjivale su se posljednje poruke s Uranom koji je sada lebdio milijun kilometara od njih, ukotvljen suptilnom ravnotežom sila u JS orbiti*, održavale su se zadnje holovizijske konferencije zajedničkog štaba.

Хоча автор і виніс пояснення свого неологізму за межі художнього тексту, достовірність оповіді при цьому не страждає, оскільки Юпітер і Сатурн реальні планети й орбіту між ними цілком можна уявити.

Виноски застосовуються також у романі “Beli potop”, але тут вони не випадають з тексту, а є його органічною частиною. Композиційно роман побудовано так, що власне текст оповіді, дія якої відбувається в майбутньому, є мемуарами архітектора Міртела, які читаються іншим персонажем в іще більш віддаленому майбутньому. Виноски, таким чином, виступають як коментарі не автора НФ роману, а персонажа, що читає давній текст і висловлює свої припущення щодо значення незрозумілих йому (а також і читачеві) слів: “...držao je brizgalicu napunjenu poznatim “plavim er-iksom”...*

Прийом перетворення виноски в елемент художнього тексту дає можливість легко семантизувати НФ лексему, не руйнуючи при цьому художнього образу. Навпаки, виноска такого типу, імітуючи коментар спеціаліста за моделями наукового стилю, посилює достовірність “коментованого” слова, додає наукової об’єктивності. Так, у наведеному щойно прикладі основна мета виноски – семантизація неологізму – прикривається ще й містифікацією етимологічного аналізу слова й “науковим” коментарем щодо невідомості хімічного складу ліків. У такий спосіб семантизуються й деякі інші створені автором лексеми. Наприклад: “Nisam hteo da se prepirem. Svi moji savremenici veruju da A.I.S. postoji odvajkada, a njoj nema više od osamdeset šest godina!*

У цьому прикладі автор також супроводжує семантизацію неологізму A.I.S. інформацією, пов’язаною з сюжетом роману.

Таким чином, для семантизації НФ лексики в жанрі НФ використовуються виноски 2 різних типів: а) звичайні виноски, що містять авторське пояснення слова і не є елементом художнього тексту; б) виноски, які є такими лише за формою, а фактично являють собою стилізований під виноску елемент тексту.

Обидва типи виносок зустрічаються в НФ текстах надзвичайно рідко, перший тип, на нашу думку, є стилістично неадекватним, у той час як другий можна вважати вдалим стилістичним прийомом, оскільки такі виноски поряд з семантизацією здатні вирішувати й інші, художні задачі.

3.3.Семантизація за допомогою внутрішньої форми та словотвірної моделі

Внутрішня форма і словотвірна модель є надзвичайно важливим семантизуючим фактором при семантизації НФ неологізмів, утворених від інтернаціональних основ. Такі неологізми імітують наукову і термінологічну лексику, а отже, і творяться за характерними для неї моделями. Для термінологічного словотвору притаманна прозорість внутрішньої форми, коли значення нового слова прямо виводиться зі значень його складових частин. У результаті цього й семантика НФ неологізмів, утворених від реальних інтернаціональних основ, як правило, може легко прочитуватись. Дуже часто внутрішня форма є основним або й єдиним семантизуючим фактором: “Uz videokomunikatore su najčešće bila djeca. Uspostavljala su osobne susrete sa svojim vršnjacima, najčešće iz potrebe za igrom.” (XII-c.37); “Ka-De, veliki astrogenetičar, spusti se na tlo nedaleko od nijh.” (VII-c.72); “...kako se i moglo predvidjeti, te kako su već i prognozirali kvantno-matrični analizatori Centra.” (XX-c.190); “U unutrašnjosti, ispod gravitonske opne što je štitila od bilo kakvog fizičkog prodora ili razbijanja, ležao je zaspali entitet izvankozmičkog porijekla, entitet nikome u ovom svemiru dokučiv ni jasan.” (XX-c.67); “Trebalo bi ga poslati na pravu adresu”, pomislio je i gurnuo ga u otvor automatskog korespondatora.” (XXV-c.150); “Po čitavom volumenu plivaju ljudi, pojedinačno i u skupinama; neki nepomično lebde pokraj holovizora s oklopljenim ekranima.” (XXV-c.194); “Treba da navučemo naše astrokombinezone...” (I-c.5).

Читач, розуміючи значення складових частин неологізму, може скласти собі уявлення про значення НФ лексем. Це уявлення, як правило, буде лише загальним, позбавленим деталей (читач не може точно сказати, чим займаються, наприклад, bioinžinjer i astrogenetičar і як щось може бути izvankozmičkog porijekla), але такого семантичного наповнення цілком вистачає для повноцінного функціонування слова в тексті, розуміння таких неологізмів нічим не відрізняється від розуміння нових термінів у мові, коли мовець не знає деталей, але з унутрішньої форми терміна приблизно розуміє, про що йдеться. За допомогою тільки внутрішньої форми та словотвірної моделі в досліджених нами текстах семантизуються також такі неологізми, як, наприклад: holo-projekcija (III), teledirigirani mobil (XII), rematerializacija (XXV), astronavigator (III), vangalaktički (XX), galaktomutacija (XX), radiofonski (IV), vizofon (IV), antigrav lift (III), pseudogravitacijski (XXI), aeromobil (I), supervakuum (XXV), astrogeolog (XXV), hiperenergiranost (XXVI); назви інопланетян: Venerijanac (III), Saturnjanin (III).

Семантизація за допомогою внутрішньої форми найчастіше взаємодіє в контексті з іншими допоміжними семантизуючими факторами. Вони можуть підтверджувати значення неологізму, виведене з його внутрішньої форми: “Možda je to zgodan primjer za đake na satu galaktosociologije.” (XX-c.190).

Навіть без допомоги контексту зрозуміло, що galaktosociologija – це наука про соціальну структуру різних цивілізацій галактики. Але синтаксичний та семантичний зв’язок зі словами sat i đak ще раз засвідчують правильність такого розуміння.

Із внутрішньої форми неологізмів ясно, що йдеться про засоби зв’язку, це підтверджується їхньою лексичною сполучуваністю: posmatrati preko fonovizora, videofonski razgovor, vizofon, na kojem vidite i čujete sagovornika.

Сполучення зі словом ampula, ubrizgati u venu, як і внутрішня форма, показує, що vitamiokardal – це ліки.

Допоміжні семантизуючі фактори можуть також приписувати неологізмові конкретні фантастичні та нефантастичні семи. В такому разі внутрішня форма повідомляє читачеві загальне значення слова, а допоміжні фактори (в більшості випадків це лексична сполучуваність) дають інформацію про зовнішній вигляд, розміри, конкретні функції і можливості предмета, умови протікання процесів, соціальний контекст і таке інше.

Із внутрішньої форми слова ясно, що dermo fen – це фен, який використовується не для волосся, а для шкіри, хоча читачеві й важко уявити собі конкретне призначення цього пристрою. З найближчого контексту читач дізнається, що dermo fen спалює захисний лак, який захищає тіло від шкідливих речовин. Таким чином, автор і пояснює значення неологізму, й умотивовує його введення в текст.

З унутрішньої форми слова стає зрозуміло, що stereo-karta – це карта із стереоскопічним зображенням. За допомогою лексичної сполучуваності в текст уводиться така велика кількість фантастичних сем, що від карти в нашому розумінні слова залишається тільки функція. Стереокарта сама виділяє найважливіші елементи, змінює масштаб зображення, крім того, вона може говорити.

При побудові неологізму з інтернаціональних чи іншомовних основ письменник розраховує на те, що читач зрозуміє значення компонентів, а отже, й усього слова. Однак у кількох випадках автор сам пояснює в тексті внутрішню форму слова. Пояснення проводиться шляхом перекладу, калькування неологізму рідною мовою: “Stvorena je pravna ustanova “Izuzeća od smrti”, takozvana Todesenthebung, kako su to tehničkim terminom nazvali njemački autori, koji su taj pravni pojam u tančine razradili” (XV-с.354); “Možda bi bilo najtačnije reći da su, bar u praksi, bili “dimidioniste”, ili “hemisys-te”, “hemi-dees-iste”, “polovičari”, kako god volite.” (XV-с.394).

Авторського пояснення вимагають також неологізми-абревіатури, які не можуть бути самостійно розшифровані читачем: “Nela je radila u biolu, kako su skraćeno nazivali biološki laboratorij.” (XX-c.71);

У тих випадках, коли внутрішньої форми недостатньо для семантизації побудованого з інтернаціональних основ неологізму, вона все одно залишається допоміжним семантизуючим фактором. Після того, як слово семантизовано іншими способами, внутрішня форма стає вмотивованою, читач починає розуміти, чому саме так названо даний предмет чи поняття: “On je najbolje od svih vladao tehnikom upravljanja pomoću malih retro-pištolja kojima su se služili svemirski šetači i monteri... . Neiskusnom letaču moglo se dogoditi da potroši zalihe goriva u retro-pištoju, a da se ne uspije vratiti na stanicu, što je već više puta bio slučaj. ...djeca su gotovo intuitivno, zaključio je Ivan, savršeno skladno batarala kratkotrajnim mlazevіmа retro-pištolja.” (XX-c.108-109).

Судячи з внутрішньої форми, неологізм retro-pištolj означає зброю. Але з контексту стає зрозумілим, що retro-pištolj – це індивідуальний реактивний пристрій для пересування космонавта в космічному просторі, який, можливо, дійсно має форму пістолета. Після того, як стає відомим значення слова, зрозумілою стає і мотивація назви: при пострілі з retro-pištolja реактивний струмінь летить назад (retro), в той час як космонавт пересувається вперед. Таке вмотивовування внутрішньої форми відіграє важливу роль у посиленні реальності і достовірності описуваного світу, повідомляє багато деталей про фантастичний об’єкт.

Лексична й синтаксична сполучуваність показують, що galaktik – це мова, внутрішня ж форма вносить дуже важливу власне фантастичну додаткову інформацію, характеризуючи galaktik як мову, спільну для всієї галактики.

Словотвірна модель може семантизувати також неологізми, що є похідними від неологізмів, утворених від вигаданих авторами основ. Найчастіше це назви жителів, похідні від топонімів, або ж прикметники, похідні від власних назв: “Kada su mu Fejanci objašnjavali način na koji može da se koristi njime, savetovali su mu da bude veoma oprezan.” (VII-c.106); “Tihi i skladni zvuci koje je emitovao predmet sa fejanskog broda bili su jedino što je narušavalo tišinu oko kolonije.” (VII-c.104).

Якщо з тексту відомо, що Feja – це назва планети, то уже сама словотвірна модель показує, що fejanac – житель планети Feja, а fejanski brod – це корабель з Fejе.

Так само з астроніма Kalin виводиться назва жителя планети Kalinjanin: “Ne shvatam šta bi trebalo da predstavlja ovo ispitivanje? Da sam želeo tako nešto otišao bih kod Kalinjana.” (III-c.126); “Ne mogu da čitam šta se nalazi u njegovoj glavi, nisam prokleti Kalinjanin.” (III-c.137).

Основа kalin використовується і для позначення грошової одиниці планети: “Njene stegnute grudi su zadrhtale kada sam izvadio iz džepova one zlatne kalinte.” (XX-c.133); “Ipak, od dvadeset hiljada kalinta ostalo mi je na računu još malo.” (XX-c.150).

Якщо в усіх вищеописаних прикладах семантика новоутворених слів повністю складається із значень їхніх морфем, то у випадку зі словом kalint вона фразеологічна, тобто “виражає щось, що не міститься у значені його складових частин” [13: 138] .

Семантизуючим фактором може виступати і сама словотвірна модель без участі внутрішньої форми слова: “Mislio je da Vulpurijancu utrpa falsifikovani novac, ali odustade.” (III-c.187); “Kalmarani su, povrh svega, bili na glasu kao strasni kockari i teške naivčine...” (III-c.188).

Уже сама словотвірна модель показує, що Vulpurijanac – житель Vulpura, а Kalmaranin – житель Kalmara або Kalmarana. Особливість цих прикладів у тому, що вихідні твірні основи vulpur- i kalmar- (kalmaran-) у тексті відсутні, а отже, не можна говорити, що назви жителів семантизуються за астронімами. Навпаки – астроніми в свідомості читача реконструюються з назв жителів. Звичайно, словотвірна модель у даних випадках не є єдиним і достатнім семантизуючим фактором.

Унутрішня форма є основним семантизуючим фактором і для більшості сталих словосполучень, оскільки їхня семантика, як правило, безпосередньо складається зі значень слів-компонентів: “Ja sam Džo... hm, Džo Mak Gi, ovaj, federalni inspektor za transport i veze u Zemaljskoj Federaciji” (III-c.186); “Ta je lutka po svom izgledu bila potpuno nalik na pravu Mirabelu, samo joj je konstrukcija bila od koncentriranog čelika i posjedovala ionski motor.” (XIV-c.284); “Odlebdi do izlaza i prepusti se, zaboravivši na Soru, struji usmjerenog gravitacionog polja, koja će ga odnijeti do prijatelja na partiju trodimenzionalnog šaha” (XX-c.143); “Buduća otkrića, na primjer, otkrića za koja mi još ne bismo ni čuli, da nema transtemporalnog preskakivanja, otkrića dakle koja će tek doći ne smijemo mi koristiti.” (XX-c.142); “Interspacijalni napon opada eksponencijalno!” (XXVI-c.6); “– Prokletstvo! – opsovao je direktor Nacionalnog zavoda za proizvodnju androida...” (XXII-c.10); “Srce broda, pseudogravitacijski generator, prestao je biti njegov dio u četverodimenzionalnom svijetu.” (XXI-c.73); “Ustanovite kako vam je fotonski akselerator prestao funkcionirati.” (XXVII- c.12).

В усіх наведених прикладах внутрішньої форми цілком досить для розуміння сталих словосполучень навіть без додаткових пояснень. В одному випадку, однак, автор сам робить акцент на внутрішній формі, мотивуючи таким чином, чому саме така назва була дана описуваному об’єктові: “Preostalih pet (kamena) bilo je crvene, narandžaste, žute, zelene i plave boje, što su osnovne boje spektra vidljive svjetlosti. Dobili su stručno ime polikromni enigmatiti, jer su ostali potpuna zagonetka.” (XX-c.92); “...o njihovim svojstvima moglo se ionako pročitati u literaturi samo to da su potpuna enigma znanosti kako im i samo ime kaže” (XX-c.112).

3.4.Семантизація за допомогою аналогії

Аналогія для семантизації авторських НФ неологізмів використовується в романі “Тихана из Ерга”, в якому описується цивілізація розумних бджіл. На початку тексту автор дає ключ для побудови аналогії між описуваною ним цивілізацією і земною бджолиною сім’єю: “Ти сигурно памтиш, зато што одвајкада живиш, како је Паела изгледала до Велике Промене, а и мени је то познато иако само из прича. После Велике Промене Паеле више нису имале задња крила већ само предња; нису имале рупичасте плочице на стомаку нити жлезде иза њих за лучење воска; изгубиле су се тачкасте очи на глави и уместо њих јавила су се два велика; уместо више пари ногу остале су саме предње и задње и то тако што су се предње прилагодиле само за хватање и држање уз помоћ пет кракова који су се развили на њиховом крају, а задње су изгубиле кошарице за скупљање колача цветног праха и почеле да служе само за ходање.” (XI-с.10).

Після того, як читач одержав ключ, він може легко семантизувати такі важливі для тексту авторські неологізми: паела – бджола (слово паела, очевидно, утворено шляхом заміни однієї літери від пчела), Елна – бджолина матка, дако – самець бджоли, трутень, нат – мед, натотан – маточне молочко, коршан – поселення бджіл, вулик.

Звичайно, визначити значення цих слів читач може лише за допомогою інших семантизуючих факторів контексту. Аналогія ж у даному випадку є допоміжним фактором.

Про дію аналогії можна говорити й у тих випадках, коли контекст під’єднує неологізм до загальномовного гіпероніма, але не дає про нього достатньої конкретної інформації: “Moraš da budeš malo strpljiv. Kao recimo divlji sanoti. Gledao si nekog sanota, zar ne? Oni strpljivo čekaju žrtvu da napusti svoju rupu, i tek onda napadaju.” (III-c.12).

Про sanota відомо тільки те, що це якийсь хижий звір. У цьому випадку на допомогу читачеві приходить аналогія з реальними хижаками.

3.5. Семантизація за допомогою граматичної форми

Семантизуючою граматичною формою виступає здебільшого відмінкова форма іменника з прийменником. Іменник, як правило, є топонімом або астронімом. Конструкція прийменник + іменник у реченні виступає як обставина місця або неузгоджене означення: “Neš’ valjda sada da me gušiš za onu malu ćarku na Ardeni 3? (III-с.98); “...njegova poternica krasila je svaku, pa i najmanju ispostavu u Federaciji, još od onda kad je opelješio senatore na Argini VII” (IV-с.186); “Maler ga je poterao još na Lidi I.” (III-с.184); “Moj je tata to kasnije ispričao prijateljima s Prokiona.” (XX-с.206); “Naprimer ja sam u El Kebiru kupio tri lepe beležnice i dao sam za njih celu mesečnu platu!” (IV-с.26); “Svemirski brod, koji je prevozio deficitarne sirovine sa Holimonxa na Trokus.” (I-c.6).

Граматична форма виступає в даному разі разом з такими семантизуючими факторами, як написання з великої літери і вузький та широкий контекст. Велика літера вказує, що йдеться про власну назву, граматична форма звужує це значення до топоніма (астроніма), причому семантизуючу роль грає також і значеннєва різниця між конструкціями na/s + іменник та u/iz + іменник. Так, прийменники na/s значно обмежують кількість можливих родових назв: na brdu, jezeru, ostrvu, planeti, Ardeni, але u selu, gradu, zemlji, El Kebiru. Більш широкий контекст підказує, що в наведених вище випадках ідеться про планети Ardena, Argina, Prokion, Lida, Holimonx, Trokus і місто El Kebir. У результаті спільної дії всіх цих семантизуючих факторів читач може вже при першому, а часто і єдиному вживанні правильно зрозуміти значення неологізму.

Форма роду дієслова чи прикметника може семантизувати синтаксично пов’язані з ними авторські антропоніми як імена чоловіків чи жінок: “Ne, kazala je Damlo.” (VI- с.35); “Taj Borneo je bio neverovatno sposoban, nezamenljiv kao astronavigator.” (XIV-с.96); “Lameh tibu je stalno obavještavala Kidilu što se događa na vašem planetu.” (XIX-с.285); “Stari Koaska mi je rekao da to Ponk zavija na Mesec.” (III-с.36).

Poдові форми дієслів та прикметників визначають антропоніми з закінченням -о Damlo та Borneo як жіноче ім’я в першому випадку і чоловіче в другому. Lameh з типовим для чоловічого роду нульoвим закінченням семантизується як ім’я жінки, в той час як Koaska з флексією -а є ім’ям чоловіка.

Як семантизуюча граматична форма може виступати також вокатив. Він завжди поєднаний з такими факторами, як написання з великої літери і синтаксична позиція звертання. У такий спосіб семантизуються антропоніми: “Samo ti ćeš, kraside, morati da ostaneš na stanici.” (III-с.170); “Da, mudri Arahome. Ti znaš da Mjesec ponekad oslabi u sjaju kad je u fazi punoće.” (XIII-с.49).

Синтаксична позиція звертання може семантизувати як антропонім також і іменник, що стоїть у називному відмінку: “Zaboravio si dodati, Ven, da je znanost tu nemoćna, kako si to mogao zaboraviti,” odvrati mu Sora.” (XX-с.139).

3.6.Семантизація за допомогою великої літери

Написання авторського неологізму з великої літери семантизує його в тексті як власну назву (антропонім, астронім, топонім) навіть без допомоги інших факторів, хоча, як правило, велика літера є лише допоміжним засобом: “Од Ерга на југу и рубу Пустара преко стеновитих високоравни Ламада и све до уласка у непролазне цветне шуме Еониса, на дан хода од тврђаве Пехтар, Тихану не задеси никаква несрећа на путу за који су сви рекли да је право самоубиство.” (XI-с.18).

У деяких випадках, однак, особливо при першому або єдиному вживанні, тільки велика літера дає знати, що йдеться про власну назву. Тобто виступає головним семантизуючим фактором: “Kretali su se ka Šeraji sve bliže i bliže, ali rešenje nije pronalazio.” (III-c.97); “– Želim biti Siberia Dionea – rekla je i prišla matičaru tako blizu da mu je ponestalo daha.” (XII-c.93); “... međutim krug prijatelja se sužavao, a direktna posledica bila je Aabova usamljenost i rađanje ideje o konstruisanju Naae.” (VII-c.32); “Kada je u daljini ugledao Aabov i Surenov brod, rešio je da ih sačeka.” (VII-c.9).

Велика літера бере участь у семантизації сталих словосполучень: “Znaš li kada sam odlučio da ti predam Odjel mislilaca?” (XII-с.14); “... prije Velike katastrofe u kojoj je Prva Civilizacija iščezla...” (XII-с.68); “Vrhovno eltktronsko vijeće s Njegovom Mudrom Cerebralnošću kiborgom Nultim na čelu želi, naime, da prodiskutiramo činjenice prije nego li odluči što da se radi.” (XX-с.152); “Rau je stigao iz dubina svemira i znao je da će njegovo upoznavanje planeta koji nije bio uveden u Registar poznatih nastanjenih svjetova i te koliko koristiti Galaktičkom bratstvu – ako se ikad vrati...” (XXIV-c.65).

Написання з великої літери в наведених прикладах не тільки позначає власні назви, але й служить сигналом, що дані словосполучення слід розуміти не як вільні, а як фразеологічні, відіграючи таким чином значну роль у формуванні їхньої семантики.

3.7.Екзотична форма неологізму як семантизуючий фактор

Екзотична форма вигаданого автором слова також допомагає його семантизації. Вона сигналізує, що це авторський неологізм, а в жанрі НФ неологізми, утворювані від авторських основ, за своїм значенням є фантастичними аналогами екзотизмів, у тому числі й екзотичних власних назв, або варваризмів. Таким чином, уже при першій зустрічі з неологізмом мислення читача спрямовується в певному напрямку: “О, тамано, ти знаш да нема безвреднијег и очајнијег створа од старе Паеле у доба кад крилима више није у стању да размахне, кад више не може ни нат како треба да сажваће и устима га преда деци својој, радости нашој.” (XI-с.7); “Tog jutra su veoma rano krenuli u lov na grafove i Arkom nije hteo da propusti priliku.” (VII-c.9); “Kad samo pomislim...”, mrmljao je Bor. “Poraz od Makalaka...” “Od Zuna i Noksa, takođe, ne zaboravi!”, dopuni ga Tanar. “Ali, evo ih.” (III-c.219).

Читач навіть без допомоги вузького контексту може зрозуміти, що нат, тамана, graf – це назви екзотичних і фантастичних предметів та понять, які характеризують життя інших цивілізацій, а Паела, Arkom, Bor, Makalak, Zun, Noks, Tanar – це екзотичні інопланетні чи іночасові власні назви.

3.8.Застосування способів семантизації

У НФ тексті семантизація неологізмів має бути підпорядкована художнім завдання твору, не порушувати його образної системи. Бажано, щоб вона була прихованою, не впадала в око читачеві. Необхідність приховування семантизації випливає зі стилістичної природи НФ неологізму. Як уже зазначалось, він має, як правило, два стилістичних забарвлення: нове слово для читача – звичайне нейтральне слово для персонажів твору (в цьому НФ неологізм подібний до екзотизму, який є неологізмом для читача і нейтральним для тубільців). Таким чином, автор НФ твору мусить одночасно і семантизувати неологізм, і трактувати його в тексті як давно відоме і нейтральне слово. Якщо значення екзотизму можна легко пояснити за допомогою виноски чи тлумачення і переконливість оповіді від цього не постраждає, то в НФ жанрі пряма і відкрита семантизація відразу нагадає читачеві, що перед ним авторська вигадка, й зруйнує художній образ. Отже, від автора вимагається неабияка майстерність у застосуванні описаних вище способів семантизації. В залежності від художніх задач він може вибирати різноманітні комбінації способів семантизації, глибину семантизації, а також її послідовність.

3.8.1.Комбінування різних способів семантизації. Дуже часто вже при першому вживанні в тексті НФ неологізм семантизується одночасно кількома способами: “Био је то један херел, мало космато створење које је летело у потрази за храном, вазда у страху од властите сенке.” (XI-с.22).

Слово херел паралельно семантизують родове поняття створење і лексична сполучуваність, яка приписує йому конкретні семи: херел малий, кошлатий, полохливий (вазда у страху) і може літати.

Неологізм acid також семантизується за допомогою родової назви biljka, за допомогою поєднання зі словом šuma гіперонім acida конкретизується як drvo. Одночасно лексична сполучуваність з іншими словами контексту (menjati mesto, hod) приписує слову acid фантастичну сему – здатність пересуватися, ходити.

3.8.2.Багаторазовість семантизації. Семантизація може бути одноразовим актом. Це відбувається тоді, коли неологізм уживається в тексті один раз для створення екзотично-фантастичного колориту і не має великого значення в творі. Якщо ж неологізм позначає суттєве для твору поняття і використовується в тексті неодноразово, то семантизація, як правило, при подальших уживаннях продовжується.

Багаторазове семантизування може застосовуватися з метою закріплення значення за новим словом, у такому випадку при наступних уживаннях вона продубльовується різними способами. Наприклад, виноска подається автором лише один раз, але цього не досить, щоб слово міцно ввійшло в текст. Читачеві теж потрібен час, аби запам’ятати нову для нього лексему. Отже, процес семантизації продовжується за допомогою семантизуючих факторів контексту.

При першому вживанні слово хуум пояснюється за допомогою виноски. В другому прикладі його значення нагадується за допомогою вставленої конструкції, при третьому і четвертому вживанні слово має бути знайомим читачеві, і його семантика підкріплюється тільки засобами контексту: дашак хуума – пор. дашак ветра, хуум дува – пор. ветар дува.

“ Zatrpao ga je odron u rudniku galta. Galt iskopavamo i prodajemo Zemlji za zaštitni omotač brodova. Takođe i fazen.” (III-c.126); “Rude, galt i fazen, kao i hrana, bili su potrebni.” (III-c.126).

При першій зустрічі з новими словами читач повинен здогадатися, виходячи з лексичної сполучуваності, що galt i fazen – це руди. Через три сторінки така семантизація продубльовується і підтверджується за допомогою введення в контекст гіпероніма ruda.

Значення неологізму acid, про семантизацію якого вище вже йшла мова, реалізується потім у таких контекстах: “Jednom je posmatrao grupu acida kako pregovara sa kolonijom lišaja.” (VII-c.55); “Vetar je ćućorio u krošnjama dalekih acida.” (VII-c.57); “Visoka i kišom okupana stabla acida ogledala su se na mirnoj površini vode.” (VII-c.70); “Suren gurnu veliku granu acida u ostatke vatre koja je tinjala.” (VII-c.148).

При другому вживанні семантика acida як рослини опосередковано підтверджується за допомогою лексичного сполучення зі словом lišaj. Тут же лексична сполучуваність приписує acidu ще одну фантастичну сему – здатність розмовляти з іншими рослинами. У подальшому семантика acida як назви дерева підкріплюється зв’язком зі словами krošnja, stablo, grana. Такі вживання, звичайно ж, можна розглядати як нормальне функціонування вже семантизованого слова в тексті, але, з іншого боку, очевидно, що контекст кожного разу знову нагадує читачеві значення нової лексеми.

Багаторазове семантизування може використовуватись також і для поглиблення семантизації. В такому разі процес приписування значення неологізмові є поступовим. Кожне нове вживання додає до семантики слова нові семи.

3.8.3.Прийом ретардації при семантизації. Для поступової семантизації характерний стилістичний прийом – ретардація, суть якого полягає в тому, що семантика слова, важливого для образної системи твору, починає подаватися не з головних, а з другорядних сем. Таким чином, протягом певного часу читач, уже будучи знайомий зі словом, не може з певністю сказати, що воно означає. Смисл прийому ретардації полягає в приховуванні процесу семантизації і в імітації “природності” функціонування слова в описуваній дійсності. Ретардація також дає можливість заінтригувати читача, сфокусувати його увагу на важливому понятті. Розглянемо процес семантизації неологізму bedel в одноіменному оповіданні Слободана Чурчича. Винесений в заголовок неологізм відірваний від контексту, а отже, про його семантику не можна сказати практично нічого. Зрозуміло тільки те, що bedel є центральним поняттям твору і що це поняття екзотичне. При першому вживанні цього слова в тексті читач одержує лише натяки на можливе його значення: “Rečju, neki ludak želi da me ukloni s lica ove planete. Čuo sam za tebe, jedini razlog zbog čega sam ovde je da si ti bedel. Daću ti četiri hiljade.” (III-c.125).

Bedel-oм може бути людина, і саме через те, що головний герой є bedel, до нього звертається інший персонаж, якому загрожує небезпека. За свою допомогу bedel отримає гроші. Можна припустити, що bedel – це різновид захисника, охоронця, можливо, він детектив. Наступні вживання підтверджують, але практично не розширюють інформацію про значення неологізму: “Jesi li lud, androidu? Ja da nestanem i da sve pripadne kalasku. Da sam razmišljavao o odlasku ne bih tražio bedela.” (III-c.127); “Ako nisi zaboravio, od ovog časa ja sam tvoj bedel.” (III-c.128); “Samo što je postojala i protivteža. Tačnije, ja. Bedel. Na to je i Moro Lorkon mislio.” (III-c.128); “Moj posao bedela doneće mi jednom smrt, ali to je jedini način da opstanem na kalinu.” (III-c.129).

Ми дізнаємося, що bedel – це професія (posao), що вона небезпечна і що це різновид охоронця, оскільки bedel становить противагу (protivteža) тому, хто загрожує клієнтові bedela. Тільки в наступному вживанні розкривається суть поняття bedel: “Da, ja sam bedel. Primam na sebe ucene, pretnje i moguću smrt drugih. Ja to činim i do sada nisam imao greške. A ipak sam neprestani gubitnik. I dalje ostajem android.” (III-c.129).

У поняття bedel уводиться фантастична сема, яка, власне, і відрізняє його від поняття охоронець – bedel переймає на себе всю небезпеку, що загрожує його клієнтові. Клієнт, таким чином, звільняється від ризику. Наступний приклад уточнює, що перехід небезпеки є офіційним актом, який мусить бути зареєстрованим: “Žеlim da se sada registruje da smrtna pretnja prelazi na mene. Od ovog trenutka ja sam bedel Moro Lorkona.” (III-c.132).

І, нарешті, в контекст уводиться загальномовний еквівалент слова bedel –zamenik: “Želeo je da budem njegov zamenik. Pristao sam. – Zamenik? -- Da, bedel. Ucenjen je i neko mu preti smrću”. (III-c.137).

Bedel, отже, виявляється скоріше замінником, ніж охоронцем, як це спочатку міг припустити читач. За допомогою поступової семантизації автор не тільки сформував фантастичне поняття, що характеризує описуваний ним світ, але й створив інтригу.

Подібним же чином семантизований неологізм тамана (рослина, дерево) в романі “Тихана из Ерга”, в якому описується цивілізація розумних бджіл. При першому вживанні читач не може одержати практично жодної конкретної інформації: “О, тамано, знаш да нема безвреднијег и очајнијег створа од старе Паеле у доба кад крилима више није у стању да размахне, кад више не може ни нат како треба да сажваће и устима га преда деци својој, радости нашој”. (XI-с.7).

Слово тамана стоїть у синтаксичній позиції звертання, але пишеться з малої літери, отже, це не власна назва. Весь монолог має поетичне звучання, і те, що весь він звернутий до тамани, дає знати, що тамана є чимось важливим у культурі описуваної цивілізації. Таким чином, семантизацію неологізму автор починає з приписування йому не лексичного, а стилістичного значення. Наступний приклад тільки підтверджує високий статус тамани: “...право сваке Паеле. да часно заврши живот, да умре зарад мира Оних који долазе, а у славу тамане и цвета...” (XI-с.7). Як однорідний член до слова тамана в реченні виступає цвет, але цього мало для встановлення між ними певного предметного зв’язку. При третьому вживанні тамана знову виступає як об’єкт риторичного звертання. Тільки після цього з’являються перші конкретні семи: “У обреду Помирења све смо одсекле крила и око врата везале кесицу са прахом последње тамане до које смо одлетеле...” (XI-с.8). Контекст указує, що тамана – це матеріальний об’єкт, що таких об’єктів може бути багато і що у тамани є прах. Наступний приклад ще більше підвищує статус тамани: “... поново ће бити испеване све окаде па ће се и они којих нема наћи уз Вечну Таману.” (XI-с.9).

Тамана, будучи конкретним об’єктом, у той же час, очевидно, являє собою центральне поняття у віруваннях описуваного народу – біля Вічної Тамани мають колись зібратися всі воскреслі. Наступне вживання слова підтверджує тісний зв’язок між Паелами (представниками описуваного народу) і таманами, але нічого конкретного не повідомляє: “Закон старине налаже да свака Паела има своју таману коју обилази и свака тамана своју Паелу и никада се није догодило да једно остане без другога.” (XI-с.9).

Наступні приклади уже дають можливість здогадатися, що означає тамана: “У том односу никада није било неискрености јер се Паеле посвећују таманама и, мада се немилосрдна Пина Равнатељка покаткад грубо нашали са нама и онемогући нас у нашем послу, тамана за таманом ипак ниче и доноси цветове од којих је сваки нови све ближи оној свеукупности мириса, боја, праха и материја од којих се добија нат и натотан, који ће довести до савршенства о коме је говорила Прастворитељка у коме ће постојати само једна, Вечна Тамана кадра да задовољи све Паеле чак и у ејленама без светлости и способна да одоли свим ћудима Пине.” (XI-с.9). Тамана за таманою виростають і дають квіти, що може робити тільки рослина, але весь уривок написаний таким високим стилем, що не можна бути до кінця впевненим, чи не є сказане метафорою. І лише після цього тамана за допомогою лексичної сполучуванності остаточно семантизується як рослина (на цей час читач уже знає, що в романі йдеться про цивілізацію розумних бджіл, а отже, квітка і рослина в їхньому світі повинні мати особливо високий статус): “...брда свежих, на мале комаде исечених ... ТАМАНА!” (XI-с.11). (Тамана може бути свіжою, її можна порубати.) “... и све се живо разлетело ... међу тамане да тражи храну.” (XI-с.12) (Паели шукають їжу між таманами, як бджоли між рослинами.) “И сами се хранимо једино оним што би са цветова тамана зликовац хуум оборио и расуо по земљи.” (XI-с.12). “... уништавати их као оне тамане које не служе ничему осим што у расту ометају цветне тамане.” (XI-с.15). Тамани мають квіти, які дають їжу Паелам- бджолам, деякі тамани не мають квітів, тамани – ростуть. Тільки після цих двох прикладів можна остаточно твердити, що тамана – це рослина.

Така затримка у семантизації дала можливість авторові показати таману як один із центральних і найзначніших елементів у цивілізації бджіл. Стилістичний ефект був би набагато слабшим, якби семантизацію було проведено відразу.

Багаторазове семантизування дає можливість регулювати порядок уведення і комбінацію нефантастичних та фантастичних сем. Ретардована поява фантастичної семи може перетворюватись на ефектний стилістичний прийом: “Tog jutra su veoma rano krenuli u lov na grafove i Arkom nije hteo da propusti priliku.” (VII-c.9).

При першому вживанні неологізму graf подається тільки другорядна сема – на grafa можна полювати, а отже, це жива істота. Потім graf підпорядковується гіперонімові riba: “U to doba godine grafovi su rado uzimali hranu. Nik i Arkom su u spremištu broda imali tri lepa primerka, ali rešio je da se ne hvali dok ne sazna što su uradili njegovi prijatelji. Ignorišući aplauz, koji je propratio pristajanje, Aab iznese desetak manjih riba. Suren je, takođe, bio veomа ponosan na gomilicu riba, kojе su svi zadivljeno posmatrali.” (VII-c.10).

Після співвіднесення з гіперонімом починається приписування власних сем: “Nedaleko od broda ... u potrazi za hranom iskoči na površinu veliki graf. Pred ogromnim i otvorenim čeljustima opasne grabljivice, u pokušaju da munjevito objedine masu i izbegnu polje dometa, prsnu kolonija sitnih loptastih rava. Dve nisu uspele.” (VII-c.44).

У результаті в читача складається досить повне уявлення про grafa – це велика хижа риба з величезною пащею. І вже коли образ тварини сформовано за допомогою нефантастичних сем, у контекст несподівано вводиться фантастичний елемент: “Graf ostade na površini sklopljenih čeljusti, posmatrajući veliku loptu koju je vetar polako udaljavao. Višе im ništa nije mogao. Pljesnuo je repovima i zaronio u dubinu da sačeka povoljniju priliku.” (VII-c.44).

Те, що graf має кілька хвостів є повною несподіванкою. В такий спосіб авторові вдається нагадати, що йдеться про чужий фантастичний світ, підкреслити його екзотичність і незвичайність.

Стилістичний ефект посилюється, якщо в процесі семантизації вводиться не одна, а кілька фантастичних сем. Так, неологізм plerus з’являється вже в назві НФ роману “Regata Plerus”. У даному випадку слово виконує функцію власної назви регати, а отже, позбавлене лексичної семантики. Читач може тільки здогадуватись, що це слово саме по собі щось означає і що воно важливе в романі.

У самому тексті plerus уперше зустрічається в такому уривку: “– Ovoga puta možeš da budeš miran. Plerusi vrlo visoko lete. – Ako je to tačno, onda će lepo vreme duže potrajati.” (VII-c.14).

З першої репліки стає відомо, що plerusi можуть літати. Цього ще не досить, щоб уважати їх птахами, але друга репліка, завдяки аналогії з ластівками, говорить на користь цього припущення. При наступному вживанні до семантики слова plerus уводиться ціла серія фантастичних, а також кілька нефантастичних сем: “Plerusi su lepršali iznad svojih akruma, podižući oblačiće sitnih kristala. U tom trenutku njihova gasovita tela jedina nisu davala senke... Plerus, koji je lepršajući halapljivo gutao poslednje zrake spektra, dodirnu u letu Ivоrovo lice i prenu ga iz razmišljanja.” (VII-c.21).

Нефантастичні семи: plerusi можуть не тільки літати, але й пурхати, у них є akrumi (неологізм akrum семантизується в тексті як помешкання), у них є тіла. Усе це свідчить, що plerusi – це дійсно живі істоти, птахи.

Фантастичні семи: політ plerusа здіймає хмарки дрібних кристалів, їхні тіла газоподібні, вони можуть жадібно ковтати останні промені спектру. Ці фантастичні семи в принципі несумісні з нашими уявленнями про живу істоту. На цьому етапі читач іще не знає, як йому інтерпретувати одержану інформацію. Вирази gasovita tela i gutati zrake spektra ще можуть сприйматися як метафори. І тільки з наступного прикладу стає зрозуміло, що таке plerus: “Plerusi, gasovite ptice, lepršali su iznad površine vode hvatajući mlade zrake svetlosti kojom su se hranili” (VII-с.33).

Неологізм нарешті прямо підпорядковується гіперонімові pticа, але при цьому plerus-ові властиві абсолютно непритаманні птахові риси. Пізніше семантика неологізму доповнюється ще двома фантастичними семами – це здатність змінювати форму й колір: “... plerusi su jurili poslednje ostatke svetlosti. Lepršali su menjajući oblik i boju.” (VII-с.51).

Таким чином, неологізм, який при перших уживаннях почав семантизуватися як назва птаха, а потім і був названий у тексті птахом, одержав у процесі семантизації таку кількість фантастичних сем, що від птаха в традиційному розумінні у нього фактично нічого не лишилося.

Прийом несподіваного ретардаційного введення фантастичних сем застосовано в романі “Regata Plerus” і щодо головних героїв-інопланетян Сурена, Ааба й Ніка. Читач знає, що вони інопланетяни, але традиційно уявляє їх як антропоїдів, тим більше, що і всі їхні вчинки та репліки цілком людські. І тільки на 50 сторінці автор нарешті подає опис зовнішнього вигляду своїх персонажів: “To što Suren nije imao noge u klasičnom smislu reči, već se kretao pomoću propulzionog mlaza na donjem delu okruglastog tela, ili što je Aab bio zelenkasto providan, nije predstavljalo prepreku da se izrodi čvrsto prijateljstvo. Nik i njegova porodica, rođeni na jednoj od planeta dalekog sistema Nardis, bili su podložni čestim epidermalnim promenama i nikada se nije znalo u kom će se obliku pojaviti sledećeg dana.” (VII-c.50).

За допомогою введення групи фантастичних сем авторові вдалося досягти яскравого стилістичного ефекту: читачеві, що вже, здавалося, освоївся в описуваному світі, раптом показали, наскільки цей світ чужий і екзотичний.

3.8.4.Неповнота семантизації. У процесі семантизації, як уже вказувалося, автор не обов’язково повинен заповнювати всі вакантні семи. Дуже часто семантизація обмежується тільки підпорядкуванням неологізму тому чи тому загальномовному гіперонімові, а це по суті означає, що читач так і не одержує конкретної інформації про названий неологізмом фантастичний об’єкт. Особливо яскраво це проявляється у випадках з фантастичними звірами: “Koliko je puta jurio mekokrzne opoke kroz njihove tunele pod zemljom?” (III-c.24); “Moraš i da budeš malo strpljiv, kao recimo divlji sanoti. Gledao si nekog sanota, zar ne? Oni strpljivo čekaju žrtvu da napusti svoju rupu, i tek onda napadaju.” (III-c.12); “U srce mu se sve više zavlačio očaj, zvezde se nigde nisu videle, zvezde o kojima mu je govorio stari koaska u dugim noćima punim Kiša, dok su krvoločni sauri urlali u mraku.” (III-c.25); “Ruka mu skliznu u unutrašnji džep, iz koga izvuče novčanik od prave kože oprikusa.” (III-c.128).

З наведених прикладів можна дізнатися тільки те, що sauri і opoci – це хижаки, що opoci мають м’яке хутро і що вони живуть у тунелях під землею, що із шкіри oprikusa роблять гаманці. Цієї інформації недостатньо, щоб уявити собі, як виглядають ці тварини. Проте це не заважає неологізмам повноцінно функціонувати в тексті. Ці тварини є лиш другорядними екзотичними елементами фантастичних світів, і читача цілком задовольняє та інформація, яка йому пропонується.

Слід зауважити, що, вводячи в текст семантично неповні неологізми, письменики-фантасти використовують і моделюють стан засвоєння мовцями багатьох слів реальної мови. Ж. Вандрієс писав: “Я знаю, що шпак, коноплянка, кібчик чи яструб – птахи, тому що я зустрічав ці слова в оповіданнях з селянського життя або гортаючи книжки з історії природи. Але я не в стані уявити собі цих птахів: їхні назви не викликають у моєму мозку ніяких чітких образів. Це птахи; нічого більше я не можу про них сказати, і це вже багато. ... Є слова, що ховаються в завулках моєї пам’яті; інколи я випадково натрапляю на них, і про них я вже нічого не можу сказати, хіба тільки, що це слова моєї рідної мови.” [28: 157].

Коли людина натрапляє в тексті на подібні малознайомі слова реальної мови, то вона задовольняється тим, що це слово в мові наповнене значенням, що це значення комусь відоме і що в разі потреби його можна відшукати у словнику. У тексті НФ відбувається імітація такого відношення, читачеві пропонується задовольнитися тим, що значення не до кінця семантизованого слова в усіх деталях відоме персонажам твору, іншими словами між автором і читачем діє ігровий договір про довіру.

Такий договір поширюється практично на всі науково-технічні НФ неологізми. “Zaključak analize: potrebno je postaviti elm-barijeru na trasi neprijateljskih brodova, ukoliko želite prijeći na obrambeni model. Za taj slučaj najpogodniji potez elm-barijere bio bi na strateškom pravcu prikazanom na monitoru, a kroz točke čije su koordinate ispisane.” (XX-c.179); “Za razaranje barijere faktora punjenja nula devet tri bit će potrebno neprijatelju – pomoću njegove metode ionizacije feročestica te usisavanja – najmanje devet tina, a gotovo isto toliko za obilazak barijernog plašta.” (XX-c.184); “...kako se i moglo predvidjeti, te kako su već i prognozirali kvantno-matrični analizatori Centra.” (XX-c.190); “Elpski relej je smješten na ostatku ostataka jednog planeta.” (XX-c.184); “Jedan od mojih seksuspartnera iz Detektorskog biroa slučajno je na encefalosenzitoru očitao misli hodilaca sa šetališta, gdje si i sam bio.” (XII-c.118).

Elm-barijerа має зупинити в космосі ворожий флот, але як цей бар’єр улаштований – у тексті не пояснюється, слово elm ніяк не семантизується, воно по суті є позбавленим смислу додатком до слова barijerа. І все-таки воно відіграє в тексті значну роль – вказує на те, що йдеться про якийсь особливий високотехнологічний космічний бар’єр, читач здогадується, що саме в елементі elm і криється таємниця дії бар’єру. Таким же семантично порожнім, але стилістично повноцінним є і означення elpski у словосполученні elpski relej. Фраза barijerа faktora punjenja nula devet tri звучить науковоподібно, але теж позбавлена конкретного смислу. Навряд чи можна собі уявити принцип роботи kvantno-matričnog analizatorа, навіть якщо слова kvant i matrica зрозумілі. З внутрішньої форми слова encefalosenzitor і з контексту зрозуміло, що це фантастичний апарат, який читає думки людини, але його вигляд, будова і принцип дії не описуються і, зрозуміло, не можуть бути до кінця описаними.

У деяких випадках автор навмисне добивається малозрозумілості НФЛ: “Globula u osmom heksadekantu. Dimenzionalno težište oslicira disharmonično. Difuzna disperzija alef-koncentrata 18241. Profil tipa G diferencira se rezidualno s koeficijentom semidimenzionalnog rasprostiranja 2,83 paraprostornih radijana.” (XXV-c.5).

У даному прикладі, як потім дізнається читач, наводиться повідомлення дослідника-інопланетянина. Метою письменника було передати науковість тексту, залишивши його практично незрозумілим для читача. Семантика НФ неологізмів прочитується виключно з внутрішньої форми, але контекст її не конкретизує. Більше того, через установлення між лексемами неадекватних семантичних зв’язків розмивається й значення узуальних термінів, завдяки чому вони теж починають функціонувати як НФЛ.

Уводячи в текст численні семантично ненаповнені науково-технічні терміни, автори НФ жанру знову ж таки спираються на засвоєння більшістю мовців реальних науково-технічних понять. Так, користувачі телевізора чи комп’ютера здебільшого не мають чіткого уявлення про їхню конструкцію і принцип дії.

Принцип довіри між читачем та автором у жанрі НФ спрацьовує навіть тоді, коли йдеться про речі, уявити яких не в стані ні читач, ні сам автор. Ідеться передусім про фантастичні просторові та часові поняття: “U unutrašnjosti, ispod gravitonske opne što je štitila od bilo kakvog fizičkog prodora ili razbijanja, ležao je zaspali entitet izvankozmičkog porijekla, entitet nikome u ovom svemiru dokučiv ni jasan.” (XX-c.67); “Na mestu njegovog ulaska u prošlost vreme je probijeno i još uvek se tamo u barijeri nalazi vremenska pukotina.” (III-c.178); “Kada smo upali u ovaj vremenski segment, prostorno-vremenska krivulja se opteretila nama dvojicom!” (III-c.181); “O je u mreži svojih sensora osjetio jedan krak tunela koji se upravo izvijao, još nepoznate forme i smjera, iz ne-prostora i ne-vremena poremećaja.” (XX-c.23); “Trebalo je borbu prenijeti u četvorodimenzionalni, pseudomaterijalni prostor.” ( XXVI-c.451); “Uključen je generator izvanvremenskog polja.” (XXI-c.73).

Закони словотвору дозволяють утворювати такі слова, як izvankozmički, izvanvremenski, ne-vreme i ne-prostor, а синтаксис – такі словосполучення, як vremenski segment, prostorno-vremenska krivulja, pseudomaterijalni prostor, vremenska pukotina, але в результаті цих мовних експериментів утворюються слова й словосполучення з неможливою, неуявлюваною семантикою. І все-таки в творах НФ такі неологізми дістають реальне значення, оскільки читач згоден повірити в нього. Довіра читача ґрунтується на тому, що автор подає такі поняття як цілком зрозумілі й буденні для персонажів твору. У цьому плані показовим є такий приклад: “Ona će mu reći: “Ah, ona je u kozmosu. Izgubila sam s njom i atereovizijsku i radiovezu. Valjda zbog iskrivljena vremena, ako znate što to znači?” (XII-c.95).

Автор невипадково увів у текст речення “ako znate što to znači?”. Воно дає зрозуміти, що тому, хто запитує, відомо, що таке iskrivljenо vreme. Крім того, на нашу думку, у подібних випадках автори НФ грають на мовному алогізмі: якщо слово можливо утворити, то, значить, можлива і його семантика.

Про те, наскільки слова з неможливою семантикою характерні для жанру НФ, свідчить і той факт, що в одному з оповідань фантастичне й неуявлюване явище-деміург на ім’я Кно є навіть центральним персонажем. Його сутність у тексті пояснюється таким чином: “Sigurno se pitate što je to Kno. Već sam rekao da je Kno najbliže onome što vi nazivate vrijeme. No Kno nije samo vrijeme. Kno je i neumitnost, pa ipak nije samo to. Kno je i prostor, pa ipak nije samo to. Zbog Knoa ja postojim. I vi.” (XX-с.32).

У НФ текстах можуть використовуватися і неологізми, практично повністю позбавлені лексичного значення: “E, vidiš, kad bi ti pitao Sanonita što znači ubojstvo, ili prijevara, ili mržnja, on bi o tome znao isto toliko koliko ti znaš o “tilumpa-tupu”, ili “kvalupi”, ili “purum-krumu”. Drugim riječima, on o tome ne bi znao baš ništa.” (XVI-c.45)

Про слова tilumpa-tupu, kvalupi, purum-krumu контекст повідомляє тільки те, що семантика у них є й що означають вони незнайомі землянам поняття. У даному разі, однак, цього цілком достатньо, щоб НФЛ виконали призначену їм у тексті роль – створення екзотичного колориту, інтригування читача, уведення елементів інтелектуальної гри.

3.9.Семантичні науково-фантастичні неологізми

Для утворення семантичних НФ неологізмів авторові необхідно так організувати контекст, щоб він надав загальномовному слову нового, фантастичного значення. Особливістю семантичних НФ неологізмів є те, що процеси словотвору й семантизації в них являють собою одне ціле.

Семантичні неологізми виникають у мові в результаті тропеїчного переносу назв з одного об’єкта на інший, тобто в результаті утворення метафор, метонімій, синекдох. Цей спосіб може застосовуватися й до семантичних НФ неологізмів: “Uobičajen postupak. Biće istrešen. Izraz možda nije adekvatan, ali mi sve kupimo iz njegovog mozga. Jednostavno sve se istrese. Mnogo se kretao, video, doživljavao. Sva imena, lica, poslovne veze, slike, razmišljanja... Android mora da bude pripravan za sledeći posao neometan sećanjima.” (III-с.112).

У текст уведено семантичні неологізми istrešen “з вичищеною пам’яттю”, istrestі “вичистити пам’ять”. Автор устами свого героя тлумачить неологізми і навіть висловлює сумнів у їхній адекватності. Особливістю НФ метафори є те, що в художньому тексті вона не виступає як спроба автора більш точно чи більш експресивно й свіжо описати певне явище (саме ці функції головним чином і виконують авторські метафори в інших літературних жанрах). У НФ тексті неологізми istrešen, istrestі подаються як загальномовні стерті метафори, що мають стилістичне забарвлення професійного жаргонізму. Те, що персонаж твору сумнівається у їхній адекватності, є художнім прийомом, який приховує авторство письменника-фантаста і ще раз підкреслює загальномовність цих слів у описуваній цивілізації. Пізніше цей неологізм активно вживається в тексті як професіоналізм: “Android ne može kasnije da se seti bilo čega. Mislim posle “trešenja svesti”. (III-с.113).

У тексті роману слово nabijen здобуває нове значення – п’яний, яке теж виступає в ролі загальномовного. Причому ця загальномовність також підкреслюється тим, що персонаж спочатку нібито не знає цього жаргонізму.

Метафору kocka створено на позначення житлових кімнат у місті-тюрмі Мер. Її “вигадує” не автор, а головний герой твору. Новий вираз підхоплюють інші персонажі, й надалі він регулярно використовується в тексті в значенні “кімната”, перетворюючись, таким чином, на жаргонізм обмеженої групи людей.

В усіх вищенаведених прикладах метафори прозорі, оскільки читачеві зрозуміло, за якою ознакою переноситься назва. Такі перенесення в принципі були б можливі й у реальному житті. Однак автор може створювати і штучні передумови для перенесення назви: “Inženjer daljinske veze Iranoj 39 bio je – trokut! ... Sada su se svi sjećali da je pokojni Iranoj pokazivao znakove čovjeka kojemu je na kraj imena u osobnoj tablici ucrtan trokut.” (XIII-с.181-182).

В описуваному суспільстві перед іменами неблагонадійних громадян в особових таблицях ставиться трикутник. Ця вигадана автором деталь дає йому можливість за допомогою метонімічного переносу змінити значення слова trokut, яке в тексті починає означати “неблагонадійний”, “сумнівний”.

Про науково-фантастичну природу проаналізованих семантичних неологізмів свідчить те, що вони, як і лексичні НФ неологізми, мають подвійне стилістичне маркування: авторські метафори і метонімії насправді –загальномовні стерті або образні метафори та метонімії у тексті.

Метафора може мати й дещо інше подвійне стилістичне забарвлення: авторський неологізм насправді – оказіоналізм, що належить персонажеві, в тексті. Таке трапляється, коли виникає потреба назвати фантастичний об’єкт, з яким персонаж зустрічається вперше. У таких випадках акт номінації відбувається на основі порівняння: “Одједном на површини катедре блесну нешто налик на огледало... Прво што сам угледао били су звездани системи чак и изван наше галаксије, затим се огледало прекрило неком маглом из које изрони лик нашег професора!” (IX-с.41).

Предмет, схожий на дзеркало, як виявляється з його функції, є чимось на зразок космічного відеотелефона, що забезпечує зв’язок з іншими галактиками. Причому така його роль є несподіваною й для самого персонажа. У подальшому цей фантастичний апарат продовжує називатися словом огледало, оказіональна назва закріплюється за новим об’єктом: “Погледао сам у огледало да јавим професору, али њега више није било.” (IX-с.42).

Подібний же прийом застосовується і в прикладі, де описується зустріч космонавтів із інопланетними хижими рослинами: “podsjećali su po obliku na stožac, jer im je donji dio bio širok i sužavao se prema vrhu. No oblik im je bio pravilan, і sаsvim se lijepo mogla vidjeti naborana površina.” (XIII-с.80).

Після того, як ці рослини було порівняно зі стіжками, слово stožac починає використовуватися в тексті як їх пряма назва: “Bokoro se laganim korakom primicao orijaškim stošcima. Videli smo sada i neke pojedinosti. Stošci su se nadimali i podrhtavali, tako da nam je bilo potpuno jasno da se radi o nekim organizmima.” (XIII-с.81).

Метафори такого типу, отже, не претендують на те, щоб виступати в тексті як “загальномовні метафори”, їх специфіка полягає в тому, що вони імітують акти спонтанної номінації незнайомих об’єктів та явищ, з якими стикається людина. Передбачається, що такий оказіоналізм згодом може стати узуальною лексемою мови описуваного суспільства. Зазначимо, що зустріч з невідомим і фантастичним є одним з головних мотивів жанру НФ.

У жанрі НФ застосовується специфічний прийом утворення синекдохи. Він полягає у використанні загальномовного слова на позначення одиничного фантастичного об’єкта: “Broj 28 nije doživeo Rat... Radioaktivnost je uništila živote, osim onih koji su se sklonili na druga mesta, kao što su bile kupole.” (III-с.38).

Написання слова Rat з великої літери підкреслює, що йдеться про конкретну велику війну, яка відіграла вирішальну роль в історії людства. Слово Rat, таким чином, по суті виступає як власна назва фантастичної історичної події.

Kredо також уживається в тексті в звуженому значенні, як власна назва конкретної офіційної доктрини описуваного суспільства.

В оповіданні “Gruda” йдеться про фантастичну розумну істоту, яка являє собою груду біомаси. Лексема Gruda, таким чином, одночасно і називає об’єкт за його ознакою і виступає як його власна назва, про що свідчить написання з великої літери.

Синекдохи такого типу характерні й для реального життя, жанр НФ тільки використовує цю модель: коли кажуть “Це було до війни”, “Це було після революції”, то мають на увазі останню війну чи революцію, що відбулася в країні мовця, наприклад: rat = Domovinski rat 1991—1995 років у Хорватії. Специфікою жанру НФ є те, що в тексті, як правило, не дається розгорнута назва події, для читача (але не для персонажів) вона залишається анонімною, але написання з великої літери вже досить, щоб він провів аналогію з реальним життям.

Набагато ширше, ніж метафора, метонімія чи синекдоха, в жанрі НФ використовується інший, нетропеїчний спосіб зміни семантики слова. Він полягає в тому, що загальномовна лексема позначає в тексті те ж поняття, що й у мові, але в його семантику вводиться певний фантастичний елемент.

Виділяються два різновиди таких семантичних неологізмів:

1.Семантичне наповнення наявної у загальномовного слова семи змінюється на фантастичне, тобто зміни відбуваються в межах наявної у предмета ознаки чи якості, при цьому “нормальна” якість гіпертрофується або замінюється на неможливу в реальному житті: “Koreni dugački stotinama kilometara dopirali su do jezera najtanjijim žilicama.” (VII-с.7); “Nebo se gotovo sastavilo sa površinom vode, a zelene munje su ga parale na gorizontu.” (III-c.40); “Lara ispusti nečujan ultrazvučni krik.” (III-c.57); “Испод дрвећа биле су начичкане печурке, тако велике да им је висина била већа од нас самих, испод њихових шарених глава-шешира личиле смо на патуљке.” (IX-с.26).

Корені мають довжину, блискавка – колір, крик – частоту, а гриби – розмір, але в наведених вище прикладах усі ці ознаки мають фантастичне наповнення. Це дозволяє вважати лексеми koren, munjа, krik, печурка семантичними НФ неологізмами, оскільки в тексті вони позначають фантастичні об’єкти. І в той же час немає підстав говорити про виникнення нового значення цих слів, тобто про метафоризацію.

Слід зауважити, що наведені приклади фіксують сам момент приписування загальномовному слову фантастичного значення. Власне ж семантичними неологізмами вони стають при подальшому вживанні в тексті, позначаючи фантастичний об’єкт уже без допомоги контексту: “Neko vreme je razmišljao, multiplicirajući svoju ličnost. Kada je pokupio sva mišljenja zaključak je bio jedinstven.” (VII-с.34); “Nikada ni pred jedinim problemom nije doživeo tako snažno multipliciranje.” (VII-с.48).

При першому вживанні додаток ličnost сполучається з загальномовним дієсловом multiplicirati, у результаті чого виникає фантастичний значеннєвий елемент (у творі йдеться про виробництво дублікатів особистості). У другому прикладі слово multipliciranje уже самостійно означає саме multipliciranje ličnostі, тобто виступає як семантичний НФ неологізм.

Подібне семантичне розширення є типовим для жанру НФ: “Poziv je uslijedio u neuobičajeno vrijeme, ujutro, dok sam sanjao peti dosadni nastavak o uzgoju, preradi i priređivanju mesnate trave dubokog podmorja.” (XII-с.7).

В описуваній дійсності техніка дає можливість навчатися уві сні – людина бачить запрограмовані сни. Дієслово sanjati, таким чином, завдяки технічному прогресові розширило свою семантику.

“Нема бекства... јер... и ти си, као и све људском руком створено што се овде може видети, овамо... уууххх... емитован!” (XI-с.60).

У даному випадку відбулося розширення значення дієслова емитовати, в описуваній дійсності можливо емитовати не лише радіохвилі, але й предмети та людей і таким чином переміщувати їх на інші планети.

2.Семантична структура лексеми доповнюється новими семами, які не властиві їй у мові, тобто предметові приписується абсолютно нова, фантастична ознака чи якість. “Lebdeći gradovi, kao poslednja uporišta ljudi na Zemlji, postajali su sve slabija veza sa rodnom planetom.” (VII-с.13).

Екологічні умови змусили, а технічні можливості дозволили людям будувати літаючі міста. У тексті, таким чином, слово grad одержує додаткову фантастичну сему – здатність літати, яка нейтралізує й заміняє реальні семи “розташованість на землі” й “непорушність”.

Словосполучення lebdeći gradovi побудовано за принципом катахрези, тобто синтаксичного поєднання лексично несполучуваних слів. Але якщо в художніх текстах катахреза використовується, як правило, для творення парадоксального образу, то в жанрі НФ ця парадоксальність подається як реальність і норма описуваної дійсності. При цьому автор використовує здатність мови у відповідь на зміни умов життя вводити в семантику слова раніше неможливі семи.

У наведених прикладах рослинам приписані невластиві їм фантастичні ознаки. Дерева можуть ходити, вони кристалічні, рослини нападають на людей і тварин і випивають з них кров, у іншому прикладі рослини захищаються за допомогою блискавок. Але, незважаючи на всі фантастичні властивості, вони залишаються рослинами, оскільки зберігають певні ознаки (зовнішній вигляд тощо), які, на думку автора, є вирішальними при класифікації описуваних ним фантастичних об’єктів.

Інколи в процесі семантизації фантастичні семи витісняють майже всі реальні семи поняття, однак об’єкт продовжує іменуватися тим же словом: “Kad su nam došli u goste tatini prijatelji sa Siriusa Joll je tada pustio iz kutijice svoje dresirane boje i one su zaplesale oko nas, njihove bezbrojne niti jurile su prostorijom i htjele nas omotati, a mi smo trčali uokolo, bježeći pred njima. To su, naime, pametne niti, dresirane kao i moj pas Garo.” (XX-c.204).

Властивості живих істот приписано неживим предметам – фарбам і ниткам. (Підкреслимо, що в тексті йдеться саме про фарби й нитки, а не про схожих на них за формою тварин.)

У деяких випадках, називаючи загальномовним словом фантастичний об’єкт, автор спеціально підкреслює ті відмінності, якими він відрізняється від реального денотата: “U meni i dalje odzvanja ona glazba što sam je bila čula u drvoredu trešnjevih stabala kamo su me odveli jednoga dana Prokionci. To i nisu baš prava stabla kao naša na Zemlji. Meni su izgledala prije kao neke velike spužve s tisućama pukotina, kanalica i rupica.” (XX-с.207); “ Те пахуљице нису биле ни налик на оне што слећу на Земљу. Заиста, ни налик! Биле су велике и личиле су на птице са кристалним крилима, са животом у себи, јер при паду нису остајале мирно да леже, већ су скакутале, дизале се у висину, лебделе у њој као акробати, при чему су стварале тако пријатне тонове као најпријатнији звук виолине.” (IX-с.13).

Інколи приписування фантастичної семи полягає в тому, що автор вказує на її наявність, але не розкриває її суті: “Bilo je posve jasno da se radi o glazbi, ali to je tako daleko od naših pojmova, te ne vjerujem da bismo se na to ikada mogli priviknuti.” (XIII-с.127).

Таким чином, можна зробити висновок, що для жанру НФ характерним є нетропеїчний спосіб творення семантичних неологізмів, суть якого полягає в тому, що зміст однієї з сем замінюється на фантастичний, або ж у тому, що до семантичної структури загальномовного слова додається одна або кілька нових фантастичних сем. При цьому слово залишається самим собою, воно лиш поширює сферу свого застосування на нові фантастичні об’єкти, не розвиваючи переносних значень.

Слід зауважити, що таке ж розширення значення відбувається і з узуальною лексемою-гіперонімом при введенні в текст авторського лексичного НФ неологізму-гіпоніма. Наприклад, неологізм zi, що означає шестиногого хижака, підпорядкований загальномовному гіперонімові životinja, Plerus, інопланетна істота з газовим тілом, яка літає в небі й живиться сонячними променями, – гіперонімові ptica, аcid – кристалічна рослина, що ходить і розмовляє, – гіперонімові drvo.

Процес нетропеїчної зміни й розширення значення слова у НФ жанрі моделює процеси, що відбуваються і в реальній мові, де гіпероніми мають потенційну можливість поширювати своє значення на нові гіпоніми, навіть якщо в їхній семантичній структурі є й семи, відсутні в інших співгіпонімів.

У жанрі НФ такі процеси моделюються, як правило, семантичними неологізмами, що означають явища природи, тварин, рослини і т.ін. За іншою моделлю відбувається зміна семантики у НФ неологізмів – технічних термінів чи соціальних понять. Ці явища в реальному житті мають здатність до швидкого еволюціонування: одні їхні ознаки щезають, натомість з’являються інші, але поняття позначається одним і тим же словом. Можна сказати, що значення слова еволюціонує разом з предметом чи явищем, які воно називає, і при цьому не можна говорити про метафоричне перенесення назви. Так, літак початку століття й сучасний літак значно відрізняються між собою, але називаються одним і тим же словом літак. Очевидно, немає підстав твердити, що тут має місце метафоричне перенесення назви з більш ранніх літальних апаратів на більш пізні. Саме такі еволюційні процеси моделюють автори НФ, розширюючи й змінюючи семантику наукових та соціальних термінів, створюючи таким чином проекцію розвитку суспільства й науки в майбутньому. Читач, як правило, без додаткових коментарів розуміє, що в описуваному майбутньому наука навчилася, скажімо, “емитовати” людей і предмети, multiplicirati особистість, а міста стали літати.

Зміна семантики, а також і стилістичного забарвлення узуальних лексем і перетворення їх на семантичні та стилістичні НФ неологізми відбувається загалом за допомогою тих же способів семантизації, які застосовуються й до лексичних НФ неологізмів.

Для приписування нових значень, зокрема, використовуються семантичні зв’язки, нехарактерні для узуальної лексеми в мові: “Odrekao se sebi tako omiljena lica i navukao ono svojega pradjeda.” (XII-c.118); “ Bila je to uska prostorija duga pedesetak zahvata.” (XII- c26); “Uostalom, ja sam bio bog, a on ipak samo pripadnik pete kaste.” (XIII- c152).

Вступивши в незвичні семантичні зв’язки слово licе (licе можна navući, як одяг, його можна odreći se, як імені, ідеалів тощо) починає означати змінну частину тіла і перетворюється на нетропеїчний семантичний НФ неологізм. Уведення слова zahvat у лексичну конструкцію, якою в хорватській мові визначається довжина об’єктів, перетворює його на назву міри довжини: dug pedesetak metara, kilometara, zahvata.. Лексема bog, будучи введеною в антитезу, протиставляється словосполученню pripadnik pete kaste, що перетворює її з назви божества на назву представника вищої суспільної верстви.

Для семантизації семантичних НФ неологізмів активно застосовуються тлумачення: “No onda se prosvjeta toliko proširila da više nitko nije vjerovao u priče o mračnim silama, a naziv svećenik označavao je samo učenog čovjeka, otprilike kao što kod vas titula doktora.” (XIV-с.188).

При першому вживанні автор устами персонажа дає спеціальні коментарі, в яких пояснює, як слово набуло нового значення, у другому прикладі слово svećenik уживається вже як повний синонім слова науковець: “Stijene vanjske oplate su popustile i zrak je dosta brzo izašao zbog čega je nastupila gotovo trenutačna smrt obojice svećenika.” (XIV-c.216).

У наступному прикладі семантизація слова nabijen відбувається також через пояснення персонажа: “Napokon sam shvatio da sam nabijen ja sam, čovjek koji je previše popio.” (XIII-c.164).

Слід зауважити, що описана в двох вищенаведених прикладах метамовна операція є тлумаченням тільки за формою, насправді ж це є приписування узуальному слову зовсім нового значення.

Таке приписування може мати вигляд опису властивостей фантастичного об’єкта, названого узуальним словом: “Свако од њих носи наочаре ... они су им спона која им служи да једно другом читају мисли и тако увек буду спремни на одговарајућу акцију.” (IX-с.25). За способом передачі інформації такий опис наближений до тлумачення.

Для приписування узуальним словам стилістичного забарвлення застарілої лексики використовується така метамовна операція, як коментар, у якому прямо вказується, що дане слово чи предмет застарілі: “Uprkos svim nastojanjima, ne možemo objasniti značenje reči “nokautirati”. To je jedna od onih potpuno izgubljenih i zaboravljenih reči.” (IV-c.39); “SPROCovi, te piramide otpadaka, stoje tamo neuništivi i strahonosni. Jer materijal od kojeg su bili napravljeni ljudi prošlosti zvali su plasika. A on ima jednu zločinačku osobinu: nepromenljivost.” (IV-c.45).

Набагато частіше, однак, для надання слову значення історизму чи архаїзму використовується семантизація за допомогою описуваної ситуації. Автор показує читачеві, що персонажі не розуміють значення певної лексеми, а читач має з цього зробити висновок, що в описуваному суспільстві вона вийшла з ужитку. Сигнал про нерозуміння слова персонажем може мати вигляд тлумачення-коментаря, тлумачення в діалозі або тлумачення за допомогою виноски: “U KAovim tablicama, koliko sam bio upoznat kroz vjeruju impersonalizma, strah se spominije u vezi sa zagonetnim bićem koje se zvalo Bog. Bog je, objašnjavali su nam u Velikoj Školi, mrzio ljude, jer se nisu htjeli pokoravati zahtjevima koje im je postavljao, a koje nisu mogli razumijeti.” (XII-с.47); “– To nam je dovoljno kao polazište. Mozgovi bi nam mogli pomoći pri strategiji ... – Strategija? Što je to? – Izraz jednog od mozgova. Strategija je postupak da se uspješno onemogući vlast Uprave Matice Zemlje.” (XII-с.57-58). “Ili – šta smo videli na malom ekranu radara*...

Така семантизація стилістичних НФ неологізмів опосередкована, неочевидна, а отже, більш природно введена у художній текст. Крім того, вона включає й елементи стилістичної гри: читачеві подається неточне й наївне тлумачення понять, які йому прекрасно відомі.

Як спосіб зміни значення узуального слова використовується також уже описане вище написання з великої літери: “A zatim su došle Kiše, duge kao godine. One su dokrajčile stvari, natopile nas otrovom, koji smo mi dalje prenosili jedni drugima.” (III-с.15); “Kročio je na Traku koja je vodila do dezintegratora za uništavanje otpadaka.” (III-с.39).

Велика літера виділяє об’єкт і сигналізує про наявність у нього якихось особливих фантастичних рис. Так, Kiše – це великі дощі, що роками йдуть на Землі після ядерної катастрофи, а trakа означає у тексті головний технічний елемент описуваної цивілізації.

Велике значення для семантизації тропеїчних НФ неологізмів має семантика узуального слова, на основі якого будується троп. Вона виступає як внутрішня форма НФ неологізму. Це означає, що для утворення метафори з необхідним значенням, автор повинен брати такі узуальні слова, семантика яких дозволяє це зробити: nabijeni – pijani (XIII), bog – pripadnik najviše kaste (XIII), svećenik – učenjak (XIV), zaštita – služba sigurnosti (XII), zahvat – mjera dužine (XII).

При проведенні семантизації таких НФ неологізмів за допомогою контексту, внутрішня форма перетворюється на важливий семантизуючий фактор, який умотивовує набуття неологізмом саме такого, а не іншого значення.

Дослідження способів семантизації лексичних, семантичних та стилістичних НФ неологізмів показало відсутність відмінностей у семантизації НФЛ у сербських та хорватських текстах. Це пояснюється близькістю двох мов, семантичною та стилістичною специфікою НФЛ, а також інтернаціональними традиціями жанру НФ.

Висновки

1.НФ неологізми набувають свого значення завдяки семантизації, організованій автором.

2.Вихідні умови семантизації різні для лексичних неологізмів, утворених від вигаданих автором та від реальних основ. Семантика неологізмів першого типу повністю створюється автором у тексті, семантика неологізмів другого типу базується на їхній внутрішній формі.

3.Специфіка семантизації семантичних та стилістичних неологізмів полягає в тому, що процес їхнього словотвору й семантизації являє собою одне ціле. У результаті зміни значення узуальних лексем утворюються семантичні НФ неологізми тропеїчного і нетропеїчного типу. Неологізми нетропеїчного типу є характерними для НФ жанру.

4.У НФ жанрі застосовуються різні способи семантизації: контекстуальна семантизація (за допомогою тлумачення, за допомогою родового поняття, за синтаксичними та семантичними зв’язками, за допомогою описуваної ситуації), семантизація за допомогою внутрішньої форми та словотвірної моделі, виноски, аналогії, граматичної форми, великої літери, екзотичної форми.

5.Семантизація НФ лексики організовується так, щоб не руйнувати, а, навпаки, сприяти створенню художнього образу. Через це такі характерні для наукового стилю прості способи семантизації нових термінів, як уведення дефініції й пояснення за допомогою виноски, у НФ жанрі художнього стилю небажані. Найбільш адекватним для жанру НФ є спосіб контекстуальної семантизації за допомогою семантичної сполучуваності, оскільки при його застосуванні неологізм природно вписується в контекст, а робота автора з семантизації максимально прихована.

6. У жанрі НФ є різні прийоми застосування способів семантизації: а) одночасне комбінування кількох способів; б) поступова семантизація, в процесі якої при кожному вживанні неологізмові приписуються щоразу нові семи; в) ретардаційна семантизація, при якій головне значення неологізму розкривається тільки після кількох уживань; г) неповна семантизація, при якій читач одержує тільки ту інформацію, яка необхідна для функціонування неологізму в тексті. Усі ці прийоми служать для посилення достовірності описуваної фантастичної дійсності.

7. У НФ текстах, написаних сербською та хорватською мовами, відсутні відмінності в способах семантизації НФЛ, що пояснюється близькістю двох мов, семантичною та стилістичною специфікою НФЛ, інтернаціональними традиціями жанру НФ.