Ольга Антонова

Фразеологізми з компонентом "душа" у сербській мовній картині світу

Національно-культурні вербальні стереотипи, у яких знайшли своє відображення особливості національного характеру і сприйняття світу, вже не раз ставали предметом етнолінгвістичного і культурологічного дослідження [2]. Концепти, що належать до унікальних понять етнічної культури, не тільки є невід'ємною частиною національних літератур, а й до сьогодні зринають у повсякденному мовному спілкуванні. Розглядаючи концепти як концентроване вираження духовно-емоційного досвіду певного етносу варто звернутись до поняття людської особистості як носія цього досвіду.

Душа, як абстрактна назва, означає метафізичну реальність, різноманітні види якої спираються на основу особистого і колективного досвіду матеріальної реальності, тобто на основі проекції абстрактної реальності на матеріальну реальність Також, потрібно мати на увазі, що основа концепту душа є сублогічною, бо вміщує в себе наївне представлення змісту самого поняття [5].

У сербському культурному ареалі душа виступає символом внутрішнього психічного світу людини, місцем локалізації її емоцій і „високих” бажань, пов'язаних із задоволенням духовних потреб і емоцій: боятись, радіти, сердитись, кохати, сподіватись [1, 355-356]. Концептуалізація змісту слова душа у сербській мові відображують наївну картину унікальності людину в середовищі, що її оточує. Концептуалізація значення слова душа базується на антропологічно-релігійному уявленні про внутрішній, нематеріальний початок в людині, як сукупність психічних проявів: думки, відчуттів і станів.

У наївному розумінні мовця сербської мови душа розташовується у верхній та серединній частині людського тіла, ніби орган, в якому локалізуються всі емоційні та психічні функції людини, наприклад: дошла душа под грло [FRHSJ, 112] „бути на смертному одрі”, дошла душа у нос (у подгрлац) [FRHSJ, 112] „помирати”, душа се скупила у носу [FRHSJ, 112] „бути важко хворим”, що свої фігуративні значення ілюструють на основі фіксованого локусу душі.

Три аспекти, що за християнською антропологією характеризують існування людини: дух-душа-тіло, не мають свого повного вираження у сербській мовній картині світу, у свідомості носія сучасної сербської мови (його мовної особистості) за свідченнями контекстуальні реалізації слів дух і душа, превалює відношення цих понять до понять тіло-плоть [6]. Перші члени опозиційної пари представляють нематеріальну сторону людського існування, а другі – матеріальну. Якщо серце протиставляється розуму, то душа – протиставлена тілу (відношення: ідеальне-матеріальне): бити душом и телом [FRHSJ, 111] „належати повністю”, бити једно тело и једна душа [FRHSJ, 111] „цілісність”, душа се повратила [FRHSJ, 112] „відпочити”, душом и телом [FRHSJ, 112] „сліпо, повністю”, док је душе [FRHSJ, 112] „живий”, повадити душу [FRHSJ, 115] „мучити”. Вона відає не лише думками, а й емоціями, схильностями людини: мирне душе [FRHSJ, 114] „спокійний, безтурботливий”, песничка душа [FRHSJ, 115] „обдарована людина”, стајати као без душе [FRHSJ, 115] „не мати ні бажання, ні сил”, тешко је при души [FRHSJ, 116] „без настрою”, лаке душе [СХРФС, 62] „без турбот”, колико ти душа хоће [FRHSJ, 114] „багато”.

Концепт душа може бути представлений примітивами „хотіти”, „відчувати”, оскільки це абстрактні поняття, що означають „осередок почуттів, переживань людини”. При чому він переосмислюється в конкретних образах певного вмістилища: гледати у душу [FRHSJ, 113] „ пізнати когось”, говорити из душе [FRHSJ, 113] „щиро”, до дна душе [СХРФС, 61] „дуже сильно”, у дну душе [СХРФС, 64] „підсвідомо”.

Репрезентуючи весь внутрішній світ людини в цілому концепт душа метонімічно може позначати людину в певному морально-етичному ракурсі: циганска душа [FRHSJ, 111] „неприємна людина”, ситна душа [СХРФС, 64] „непорядна людина”, продана душа [FRHSJ, 115] „погана людина”, немати душе [FRHSJ, 114] „бути немилосердним”, имати на души [FRHSJ, 113] „бути винним у смерті”, честита (племенита, добра) душа [FRHSJ, 111] „поважна особа”, душа од човека [FRHSJ, 112] „добра людина”. Синекдохи, тобто позначення людини за якоюсь її частиною: лако је при души [FRHSJ, 114] „бути в гарному настрої”, ни крштене душе [FRHSJ, 114] „нікого”, ни живе душе [FRHSJ, 114] „нікого”. В основному, в сербській мові, моральна характеристика людини простежується з негативною оцінкою. Таким чином, у межах сербської мовної картини світу концепт душа виступає як „alter ego” людини, головним регулятором її психічного життя і передусім емоційного.

Концепт душа для носіїв сербської мови є локусом волі індивіда, критерієм вибору серед інших. Тому, в уяві носія сербської мови, перш за все душа, а потім серце і совість, мірило не тілько того, що людина може надати із свого єства, а і скільки може взяти із свого оточення. Це видно з наступних прикладів: бити (као) једна душа [FRHSJ, 111] „бути повністю в злагоді”, колико ти душа хоће [FRHSJ, 114] „багато”, свом душом
[FRHSJ, 116] „щиро”, лаке душе [СХРФС, 62] „без турбот”, мирне душе [FRHSJ, 114] „спокійно, без турбот”, читавом душом [FRHSJ, 111] „щиро, повністю”.В уяві носія сербської мови душа, також є мірилом і моральних якостей, а тому іноді ідентифікується з совістю: бити на души [FRHSJ, 111] „нести моральну відповідальність”, чувати душу [FRHSJ, 112] „робити чесно”, дирнути у душу [FRHSJ, 112] „ глибоко зачепити морально”, згубити душу [FRHSJ, 113] „чинити проти своєї совісті”, лежати на души [FRHSJ, 114] „мати тягар на совісті”, носити на души [FRHSJ, 114] „нести відповідальність”, трпати на душу [FRHSJ, 116] „переносити відповідальність на когось”, узимати на своју душу [FRHSJ, 116] „взяти на себе відповідальність”. Але, етичні принципи, що вміщує в себе поняття людської душі є вищими силами універсального розуму, що їх дає людині Бог - людина їх лише приймає як дане і носить їх у душі, а не у совісті. Це ілюструють наступні приклади: чувати душу [FRHSJ, 112] „робити чесно”, хватати души места [FRHSJ, 113] „чинити добро”. Між іншим, цей вищий моральний принцип може бути відсутнім у людини: продати душу ђаволу [FRHSJ, 112] „зрадити ”, грешити душу [FRHSJ, 113] „ говорити нещиро”, изгубити душу [FRHSJ, 113] „чинити проти своєї совісті”, имати на души [FRHSJ, 113] „бути винним у смерті”, немати душе [FRHSJ, 114] „бути немилосердним”, пробости душу [FRHSJ, 115] „завдавати великого болю”, продати душу врагу [FRHSJ, 115] „стати злим”, продана душа [FRHSJ, 115] „погана людина”.Якщо душа співвідноситься з людиною, то це відображається і у фразеологізмах. Індивід у процесі спілкування виносить певну інформацію про інший суб’єкт, виділяє притаманні йому стійкі риси і властивості: “… велика кількість ФО, – пише Л.Скрипник, – виникла внаслідок обсервації самої людини” [4, 158]. Група одиниць із компонентом душа в сербській мові емоційно-образно оцінює особу з погляду суспільної моралі й етики відбиває людське уявлення про добро й зло. Це уявлення на фразеологічному рівні репрезентоване антонімічними відношеннями фразеологічних виразів зі значенням ‘позитивні моральні якості людини’ й ’негативні моральні якості людини’: циганска душа [FRHSJ, 111] „неприємна людина” - честита (племенита, добра) душа [FRHSJ, 111] „поважна особа”. До цього фразеосемантичного ряду належать наступні ФО: бити душа [FRHSJ, 111] „ бути рушійною силою чогось”, бити на души [FRHSJ, 111] „нести моральну відповідальність”, говорити из душе [FRHSJ, 113] „щиро”, грешити душу [FRHSJ, 113] „ говорити нещиро”, дати душу [FRHSJ, 112] „пожертвувати собою”, читавом душом [FRHSJ, 111] „щиро, повністю”, изгубити душу [FRHSJ, 113] „чинити проти своєї совісті”, хватати души места [FRHSJ, 113] „чинити добро”, свом душом [FRHSJ, 116] „щиро”, ићи на душу [FRHSJ, 113] „бути відповідальним”, позвати у душу [FRHSJ, 115] „стати непримиримим”, отварати душу [СХРФС, 64] „бути відвертим”, ситна душа [СХРФС, 64] „непорядна людина”, продана душа [FRHSJ, 115] „погана людина”, продати душу врагу [FRHSJ, 115] „стати злим”, боли душа (заболи као у души) [FRHSJ, 111] „бути жалісливим”, немати душе [FRHSJ, 114] „бути немилосердним”, мирне душе [FRHSJ, 114] „спокійно, без турбот”, душа од човека [FRHSJ, 112] „добра людина”, песничка душа [FRHSJ, 115] „обдарована людина”, бити без душе (и срца) [FRHSJ, 111] “бути нечутливим, байдужим”.

Цілісна фразеологічна семантика наведених одиниць співвідносна зі значенням слова душа ‘сукупність рис, якостей, властивих певній особі’ й утворена в процесі взаємодії метонімії і метафоризації. Ці форми семантичної трансформації часто суміщаються в одній ФО, тому, в залежності від контексту, ФО можуть співвідноситись з семантикою ‘людина як носій тих чи інших якостей’. При визначенні внутрішньої форми того чи іншого фразеологізму важливе місце займає опорне слово, на якому лежить основне семантичне навантаження і на підставі якого формується образ, закладений в основі фразеологізму. Семантично опорний компонент асоціюється зі словом вільного вжитку і визначає тему фразеологізму, а також моделює образність. Інші ж компоненти структури фразеологічної одиниці розвивають переносне значення, несуть певну інформацію, уточнюють віддтінки смислу опорного слова [1, 112].

У результаті аналізу фразеологічних одиниць на позначення моральних якостей людини, можна зробити висновок, що семантичне перетворення компонентів ідіом полягає у формуванні їх цілісної атрибутивної семантики.

1. Апресян Ю.Д. Образ человека по данным языка: Попытка системного исследования [Текст] / Ю.Д. Апресян // ВЯ. – 1995. – № 1. – С. 37-68; 2. Арутюнова Н.Д. Язык и мир человека. – М., 1999. – С. 375-379; 3. Голубовська І.О. Душа і серце в національно-мовних картинах світу//Мовознавство. – 2002. – №4-5. – С. 40-47; 4. Скрипник Л.Г. Фразеологія української мови. – К., 1973. – 248 с.; 5. Чернейко Л.О. Лингво-философский анализ абстрактного имени. – М., 1997. – С. 284; 6. Ристић С., Радић-Дугоњић М. Реч. Смисао. Сазнање (студија из лексичке семантике). – Београд, 1999; 7. Трофимкина О.И. Сербохорватско-русский фразеологический словарь. – М., 2005. – 229 с.; 8. Matešić J. Frazeološki rječnik hrvatskog ili srpskog jezika. – Z., 1982.

• СХРФС Трофимкина О.И. Сербохорватско-русский фразеологический словарь. – М., 2005.
• FRHSJ Matešić J. Frazeološki rječnik hrvatskog ili srpskog jezika. – Z., 1982.

УМОВНІ СКОРОЧЕННЯ:

• ФО фразеологічна одиниця.

Антонова О.К. (Київ, Україна). Фразеологізми з компонентом ДУША у сербській мовній картині світу // Компаративні дослідження слов'янських мов і літератур. Пам'яті академіка Леоніда Булаховського. Збірник наукових праць. – Киів, 2009. – Спеціальний випуск – с. 109-113.