Євгенія Гай

Українсько-сербський збірник УКРАС. Випуск 2

Київ: Темпора, 2007.

Другий випуск українсько-сербського збірника (на перший “Критика” відгукнулася у ч. 5 за 2007 рік, с. 31) відкривають маніфести сербського авангарду - “Освідчення Суматрі” Мілоша Црнянського, “Маніфест експресіоністичної школи” Станіслава Винавера, “Маніфест” Бранка Ве Полянского, “Пробудження свідомости (Юда)” Растка Петровича, “Програма Гіпнізму” Раде Драїнаца та “Позиція надреалізму” групи авторів. Обрані тексти дають змогу пов'язати термін “авангард” не лише з французькою чи російською літературами, а звернути увагу на таку близьку і таку незнану в нас сербську культуру. Окрім першоджерел, тут представлено критичний матеріял - статтю Бояна Йовича, який акцентує увагу на жанрі маніфесту як одному з чільних елементів авангардистської поетики.

Тема другого розділу - “Никола Тесла - образ у мистецтві”. Один із найцікавіших матеріялів цього розділу -стаття Міланки Тодич, присвячена фотографіям, що ілюстрували наукові публікації Николи Тесли. Проте йдеться головно не про фотографію як спосіб засвідчити експерименти сербського науковця з електричним струмом, а про “подвійну ідентифікацію”, про самопрезентування та створення власного образу - “як манекена і франта та як науковця й винахідника”. Подальші статті цього розділу розкривають образ Николи Тесли у драмах Мілоша Црнянського, Стевана Пешича й Мілиці Новкович та у прозі, зокрема, у зв'язку з зображенням учених у літературі -починаючи від Прометея і Фауста й закінчуючи образами науковців у романі Велдона Дж. Коба “На Марс із Теслою, або Таємниця прихованих світів” (1901) і в анімаційних фільмах 40-х років XX століття. Обрана тема та постать привертають увагу й тим, що дають змогу розглянути способи мітотворення та введення до національного канону - святкування на державному рівні (2006 року відзначали 150-ліття від дня народження Николи Тесли), увічнення у пам'ятниках, на монетах і банкнотах, створення нового літературного образу: роман “Тесла, молодість” Владимира Пиштала, який Алла Татаренко характеризує як “пост-модерну казку про Теслу, антижитіє, готичну біографію”. Все це дає багатий матеріял для порівняння з реаліями пострадянських держав.

Мистець, якому присвячено третій розділ, - Емір Кустуріца, - добре знаний, але навіть досвідчених кіноманів зацікавлять статті “Іван Миколайчук - Емір Кустуріца. Мистецькі перетини” Лариси Брюховецької та “Музика в фільмах Еміра Кустуріци” Катерини Хасанової. А загалом у цьому розділі менше науково-критичних оцінок, а більше захвату та емоцій: про свої враження від творчосте режисера розповідають Софія Андрухович, Юрій Винничук, Сергій Жадан, Богдан Жолдак та Марія Матіос, щирістю сприйняття спонукаючи знову переглянути фільми “балканського Феліні” й послухати музику Ґорана Бреґовича.

Критика (Київ), Рік 12, 2008, 12 (134). - с. 7.