Бранислав Радойчич

Вітальний лист учасникам симпозіума "Харківський університет і серби"

Вельмишановний пане ректоре,

Шановні викладачі, наукові співробітники та студенти,

Пані та панове,

Для мене честь від імені Посольства Республіки Сербії в Україні привітати Міжнародний науковий симпозіум „Харківський університет і серби“, присвячений 205-річчю заснування університету, та побажати всім учасникам успіхів у роботі.

Даний симпозіум є результатом налагодженої співпраці між Харківським національним університетом імені В.Н. Каразіна та Белградським і Новопазарським університетами з Сербії. Мені особливо приємно, що наше Посольство, разом із доктором Деяном Айдачичем, також взяло участь у процесі встановлення цих зв’язків. Зв’язки сербів з Харківським університетом мають глибоке коріння, а я як серб пишаюся тим, що наші науковці, такі як професор А. Стойкович, один із перших ректорів, брали участь у створенні та будівництві одного з найстаріших та найвідоміших слов’янських вищих навчальних закладів. Про те, що Харківський університет має чим пишатися, свідчать троє лауреатів Нобелівської премії – І. Мечніков в галузі медицини, Л.Ландау в галузі фізики та С.Кузнєц в галузі економіки, а також його викладачі М.Костомаров, О.Потебня та інші науковці зі світовим ім’ям. Харківський національний уніветситет, продовжуючи добру традицію, й дотепер є одним з найбільших наукових центрів в Україні, в якому представлені майже всі фундаментальні науки та де працює багато академіків НАНУ. Щиро сподіваюся, що це лише початок довгої та плідної співпраці, в розвитку якої свій важливий внесок зробить і Центр болгаристики та балканських досліджень імені М. Дринова, де невдовзі з’явиться так звана „Сербська кімната". Більше того, я впевнений, що в нас багато історичних, культурних, наукових, освітніх причин, знань та спільних інтересів, які допоможуть нам збагатити один одного, оскільки нічим не можна виправдати відсутність контактів між такими близькими по духу, вірі, та братськими по крові народами, як сербський та український. Це знали й відчували наші предки, тому давайте будемо їхніми достойними нащадками. Давайте відкривати та пізнавати історію наших взаємних відносин заради зміцнення та розвитку нашої співпраці сьогодні та в майбутньому.

Мені надзвичайно шкода, що з незалежних від мене причини не маю змоги бути з вами, брати участь у Міжнародному науковому симпозіумі та збагатитися новими знаннями і новими знайомствами. Проте сподіваюся, що це лише початок, і такі можливості ще будуть. Дозвольте ще раз подякувати вам за запрошення і побажати всім доброго здоров’я, щастя та успіхів у роботі.

Із щирою повагою,

Бранислав Радойчич,

Тимчасовий повірений у справах

Республіки Сербії

["Харківський університет і серби" 29-30.09.2009, Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна]