Святий Сава

Уривки з Карейського та Хіландарського уставу

Карейський устав (1199)

"Початок мудрості страх Господній, а розуму добре, що всі так творять."

Як каже великий апостол Павло: "Що око не бачить, ні вухо ні чує, навіть на серце людині не приходить, заготовлено Богом для тих, хто його любить".

І тому слухаючи це, кожен хто хоче врятуватися має наближатися до Бога, і йти вузьким і тісним шляхом. Бо шлях короткий, браття мої улюблені, яким йдемо. Життя наше – дим, пар, земля і попіл; на малий час являється і швидко зникає. Мала праця життя нашого і безкінечне добро як нагорода.

З того і я, від усіх останніх і грішних, завжди слабкий і повільний до наближення духовного, дійшовши на Святу Гору, знайшов боговибране світило різними способами поспішають на духовний подвиг. Так і я, укріпивши свою неміч, постарався скільки мені сила дозволяє, звів святий монастир, будинок пресвятої Владичиці нашої Богородиці, Діви Марії, святого місця спільного життя, і келія задоволена мною у Кареї, де перебувають ігумен і всі браття коли прибувають.

Потім, знову, звів і тут в Ораховиці місце для усамітнення, святого і преподобного отця нашого Сави, за стан двоїці або троїці, за словами Господа: "Де двоє чи троє зібрані в ім'я моє, тут я між ними". Тому цей наказ даю, щоб всі знали: ні прот немає влади над тією келією, ні ігумен святого нашого монастиря, ні хто з інших братів щоб не турбував того хто живе у цій келії святого Сави. І що знаходиться в тій келії, було вино, були фрукти, не бере наш монастир нічого від того, ні ігумен іншим не дає, навіть навпаки, все дає з нашого монастиря на пам'ять, свічка святому Саві, масла 60 літрів."

А у всьому іншому на волю бож'ю залишаю ігуменові і своїй братії; якщо чимось зможу допомогти братові, який живе у цій келії, вірю в Бога, що вам не буде не вистачати жмені борошна і мисочки олії, якщо і мою по крайній мірі і грішну молитву, хочете мати собі в поміч. Бо той, кого я залишу у тій келії після своєї смерті, щоб він перебував до кінця свого життя незмінним від будь-кого.

Потім, якщо ж, дається таке правило, що збираються ігумени того святого монастиря і вся братія, щоб вибрати людину богобоязливого, який гідний жити у тій келії к тому місці. Або якщо хтось буде – як ігумен, або хтось інший з них, що служили у тому святому місці, щоб послати у те місце, і він свій вільний час і володіння, що він має у тій келії, як і зверху написано. Ні монастир, ні ігумен немає ніякої влади над тією келією. Між тим, за хабар туди нікого не брали, бо він не гідний духовного правила.

Цей устав, який пишу у тій келії, щоб мав той, хто хоче жити в ній. Щопонеділка, і середи, і п'ятниці – нe їж з олією і не пий вина; а у вівторок і у четвер – їж з олією і пий вино. І у всі ці п'ять днів їдять один раз. У суботу, і в неділю – рибу, і сир, і все інше; і двічі на день треба їсти.

А у великий піст, у суботу і неділю їж з олією і смакуй вино; а наступного дня – ні вина, ні олії.

А у піст Різдва Христового – які в інші дні, що писалося, хай тоді буде так.

А у піст святих апостолів їдять так само, як зазвичай в інші дні, що було написано.

У співі існує такий закон: вранішній і вечірній – як за звичаєм, на вранішній протягом цілої години співають по три катизми псалтиря, а вечірній "До Господа, коли..." без тропару.

Години співаємо по-різному. Першу годину (в перший час) із заутренею без псалтира. У третю, і у шосту і у дев'яту співаємо по три катизми псалтиря, із поклонами, як маємо звичай. На кожному початку на "Прийдіть, поклонимося", – по три поклони. І знову, коли закінчується псалом і говорять "Алілуйа", по три поклони. Або на вечірній, або на метімону, або під час читання псалтиру, або на годинах співу, або на нічних співах, на кожній службі, коли їй підходить кінець, там, де говориться: "Боже, будь милостивий (милосердний) до нас" – по дванадцять поклонів.

А нічна молитва співається у церкві з "Блаженими", і три катизми, і канон Богородиці. А що забиться з псалтиру, промовляється або вдень, або вночі, тільки щоб виспівати псалтир за день і ніч.

В суботу ввечері буває, за нашим звичаєм, агріпнія. А це співаємо на агріпнії: після того, як кажуть "Трисвето" і "Помилуй мене, Боже", співаємо канон агріпнії. І потім читається одна глава четвероєвангелія (чотирикнижжя). Якщо ж буде неможливо, то ділять пополам. І потім починається служба заутреня (вранішня служба). Відспівавши після Шестопсалма "Бог Господь", а потім, відспівавши три катизми, і четверту катизму "Блажені" із приспівом "Ангела собор"; потім співаємо сидячи, потім йде читання, і після цього Ступеня, "Все, що дихає", євангеліє, по євангелію "Воскресіння Христове" і потім "Помилуй мене, Боже" і пісні разом, щоб співав сам. І потім канон воскресний, як маємо звичай, і святим – як маєш. І потім закінчуємо, як говорить усгав [...]

Хіландарський устав (уривок)

А після цього, волею Владики мого Ісуса Христа, який проголошує Письмо: "Ні один пророк не визнаний на своїй батьківщині", – з'являється думка покинути своїх знайомих і дітей,і знайду якесь місце, і отримаю там спасіння. І не залишай мене, Владика мій, це не моє бажання, бо більше радує грішника, який кається. Вийшовши з батьківщини на Святу Гору, і знайшовши колись колишній монастир, який зветься Хіландар, Введення і преславної Владичиці нашої Богоролиці, де нічого не залишилося, він був зовсім розвалений. І намагаючись вік свій, Владика мій, з допомогою сина великого жупана Стефана стати гідним ктитором. І його частини знищені і за тривалий час відновлені за волею Владичиці Богородиці, а після того отримах парике від царя у Призрення, давався від них монастирю у Святій Горі Святій Богоролиці, Тетивлю, Трнє, Ретивштицю, Трновцю, Хочу і другу Хочу і площу тут, і два виноградника, посаджених тут;і чотири пасіки: одна – у Трпезах, друга – у Дабшору, третя – у Голішеву, четверта – у Париці, а для кожної пасіки по дві людини; і гору Богачу; і від Влахів, Радово по сусідству з Джоржєво, а всіх влахів налічувалося 170. І дане від скота, що міг і в Зеті кобили і 30 мірил солі. І, якщо хтось з монастиря чи з Влахів втече до великого жупана чи до когось іншого, знову повертаються; якщо хтось з людей, підпорядкованих жупанові, приходять до людей монастиря, і знову повертаються. І все, що дане монастирю на Святій Горі, не потрібне навіть моїм дітям, не моїм онукам, ні моїм родичам, ні іншим. Якщо хтось це змінить, нехай його Бог осудить і Свята Богородиця буде його суддею і я грішник Симеон.

Хіландарська повельа

Коли пройшло багато часу, Владика мій премилостивий, не забув молитви сотворених ним, але як щедрий трудоположник і нагороджувач, говорить своїми пречистими вустами: "Я прийшов призивати не праведників, а грішників на покаяння", і оскільки мені за милосердям Його раптово вказалося на сприятливий час то все цього світу, честь та слава стали мені нічим, і вся краса цього життя та чудовий вигляд стали здаватися мені димом, а любов Христа все більше стала прив'язуватися до мене, хоча й недостойного. І отже, я одразу ж залишив володарювання своє і все інше моє, виразно моє також залишив, оскільки так забажалося Христу і Присвятій Богородиці. І удостоїв Він мене грішного свого ярма благого і зробить мене спільником чесним як і ангельського, так і апостольського образів, малого та великого. Коли все це відбулося зі мною, оскільки все так влаштувалося, залишив я на престолі своєму і у Христом дарованих мені володіннях, -любого мені сина Стефана, великого жупана і севастократора, зятя, Богом вінчаного Кір Алексія, царя грецького. І хоча я й недостойний називатися слугою Христа, Симеоном монахом, все ж благословив молодого володаря всякими благословіннями, як благословляв Ісак Якова, сина свого, щоб йому вдавалися усілякі діла на добро у володарюванні своєму , і щоб був добросердним до християнського світу, і щоб піклувався про церкви і про тих, хто слугує у них , і щоб не був гордовитим та не став підносити себе вище Творця усіх та Господа Бога нашого.

Переклад Нагорної Крістіни, Поліщук Івани, Сигіль Соломії, Єременко Тетяни (Свети Сава. Сабрани списи, Београд, Просвета СКЗ, 1986.)