Упорядники Деян Айдачич, Алла Татаренко
Сербська література ХХ ст. Хрестоматія
Сербська література ХХ ст. Хрестоматія / Вибір та опрацювання Деяна Айдачича, Алли Татаренко. – Київ : «Освіта України», 2016. – 302 с. ISBN 978-617-7241-68-2
Деян Айдачич Вступне слово 5, Мілош Црнянський Суматра 9 , Мілош Црнянський Пояснення Суматри 10, Мілош Црнянський Щоденник про Чарноєвича (уривок з роману) 17, Іво Андрич Розмова з Гойєю 31, Іво Андрич У дорозі (з циклу «Єлена, жінка, якої немає») 48, Бранко Чопич Гостроколючка стає героєм 55, Драґослав Михаїлович Коли цвіли гарбузи (уривок з роману) 59, Борислав Пекич Людина, яка їла смерть. 1793 рік (з книги «Новий Єрусалим» 65, Данило Кіш Механічні леви (з книги «Гробниця для Бориса Давидовича») 102, Мілорад Павич Коні святого Марка, або Роман про Трою 121, Давид Албахарі Снігова людина (уривок з роману) 128, Михайло Пантич Ляпас Горяни Потокар (з книги «Якщо це любов»), Мілета Проданович Есмеральда, цариця істини 140, Горан Петрович Острів 152, Небойша Ромчевич Провина 165, Васко Попа Ігри 197, Новіца Тадич Мумія 221, Звонко Каранович Психоделічно хутро, Бранко Чопич, Душан Радович, Любивоє Ршумович Поезія для дітей 227, Біографії авторів та покажчики перекладів та статей українською мовою 243, Про укладачів 300
Деян Айдачич
Сучаснa сербcька література: пізнання та емоції
Вступне слово
Сербська література справді варта читання. Поєднання особистого обдарування її письменників зі спадщиною літературних попередників «будує» твори, які втягують читача до змальованих світів і нагороджують його враженнями, емоціями та читацьким задоволенням. Як сталося, що такий численно невеликий народ як серби має стільки чарівників слова? Відповідь на це складне питання вимагає розгляду багатьох чинників історії культури та духовності сербського народу. Спробуємо дати її, висловивши кілька власних припущень, оскільки знавці історії сербської літератури не займалися її пошуками, зайняті іншими літературознавчими проблемами, а любителі читання просто не мали потреби таку відповідь шукати.
Читаючи сербську літературу, можна краще пізнати сербів, їхню ідентичність та світосприйняття, так само як читання творів українських чи німецьких авторів сприяє розумінню цих народів. Важливою є як естетична цінність самих творів, так і їхній пізнавальний аспект. Щоб зрозуміти причини високого рівня розвитку сербської літератури новітнього часу, починаючи від Вука Караджича, Петра Петровича Нєгоша, Симо Матавуля до Мілоша Црнянського, Іво Андрича, Данила Кіша, Борислава Пекича, Мілорада Павича, треба повернутися у недавнє минуле, коли народжувалася новітня сербська література.
Після століть поневолення турками, коли пам'ять сербського народу зберігалася в багатій, але замкнутій на собі усній традиції, яка під час Першого сербського повстання на початку XIX ст. натхненно відкрилася для світу, література перетворилася на основу розуміння попередньої історії та бачення майбутнього. Вона поєдналася з культурою австрійських сербів та високими ідейно-художніми вимогами романтиків. Саме література отримала високе завдання побудувати й виразити відчуття ідентичності, яке водночас є відчуттям належності до кола європейських та слов’янських культур. Новітня сербська література з самого початку, від свого зародження у звільненому князівстві, була відкритою у пошуках самої себе та прихильною до Інших. Модерністи продовжили справу своїх попередників, додаючи риси емоційної самобутності. У соціалістичній Югославії після Другої світової війни ідеологічний тиск загрожував знищити високе місце, яке література посідала в суспільстві, але після відокремлення від радянського блоку цей тиск послабився. Письменників масово не ув’язнювали, з’явилися навіть літератори-дисиденти з кіл партійних лідерів, а кращі письменники, ідеологічно незгідні з партією, відважно вказували на загальнолюдські проблеми життя, ставили питання сенсу ідеології, створювали образи на межі дозволеного комуністичними цензорами. «Висока» література сербів ніколи не була герметичною, не була вона і слугою суспільних замовлень. Її натомість завжди характеризувала відкритість до сучасних течій інших культур, поєднана зі спрямованістю на внутрішні питання, що викликало до неї повагу. Зараз, у споживчому суспільстві, ця повага суттєво зменшується. Варто наголосити також на постійному письменницькому діалозі в творах сербських літераторів.
Твори кращих сербських авторів втягують читача до представлених ситуацій, зображених почуттів та роздумів. Ця література виникає зі світогляду народу, який відчув плинність буття, найближчий дотик життя та смерті, тонку межу між поразкою та перемогою, загрозу зникнення, що примушує, з одного боку, боротися, а з іншого – радіти існуванню, що відображається в близькості смішного або іронічного з трагічним. Кращі сербські письменники уособлюють характерні риси духовності сербів.
*
Ця добірка не презентує усі важливі для історії літератури імена сербських письменників. Перекладів деяких авторів (Бори Чосича, Міодрага Булатовича) не існує. Літературу авангарду та нео-авангарду в України теж не перекладали, отже, ці тексти не могли потрапити між палітурки книги. Немає тут деяких творів, що перекладалися – соціальної літератури, творів соцреалізму, уривків з багаточисленних творів про партизанів часів Народно-визвольної боротьби 1941-1945 р. – у нашій добірці відсутні ідеологічно забарвлені тексти. У хрестоматії сербської літератури також немає перекладених українською оповідань популярного Момо Капора, віршів знаної поетеси Десанки Максимович, прози Меші Селімовича та Светислава Басари. Цей список відсутніх імен можна продовжити, адже українською перекладено чимало вартісних творів сербського письменства. Це лише один з можливих варіантів хрестоматії як кроку назустріч сербській літературі ХХ століття.
Поштовхом для створення книги Сербська література ХХ ст.: хрестоматія стало бажання забезпечити студентів групи літературної творчості Інституту філології Київського національного університету, які вивчають сербську як одну зі слов’янських літератур, відповідним посібником. На практичних заняттях, які проводив Деян Айдачич, студенти (серед яких були В’ячеслав Левицький, Оксана Шуруй, Людмила Дядченко, Євгеній Шкуров) тлумачили твори сербських письменників в перекладах українською. Опираючись на існуючу добірку текстів, Деян Айдачич запропонував у 2014 році проф. Аллі Татаренко з Львівського національного університету імені Івана Франка укласти разом хрестоматію, додавши до художніх текстів короткі біографії та бібліографію. Таким чином, після довгих років знайомства та співпраці двох славістів та сербістів, це видання стало першим співредакторським проектом.
Ця літературна добірка певною мірою відображає літературні смаки та уподобання її упорядників. Спільне самообмеження подиктоване наперед визначеним обсягом. Короткі біографічні довідки про письменників написала Алла Татаренко, а бібліографічні дані про переклади та літературознавчі дослідження українською мовою упорядкував Деян Айдачич. Висловивши вдячність перекладачам, які дали згоду ще раз опублікувати перекладені тексти, ми їх перелічили в покажчику перекладачів. Досвід останнього десятиліття підтверджує збільшення кількості книг, перекладених з сербської мови, появу нових перекладачів (Наталія Білик, Марія Василишин, Марина Гогуля, Зоряна Гук, Олена Деркач, Катерина Калитко, Олена Концевич, Людмила Недашківська, Наталія Хороз та ін.), зростання кількості академічних досліджень, серед яких – дисертаційні роботи низки українських літературознавців (Наталії Білик, Олени Деркач, Марини Гогулі, Зоряни Гук). Сподіваємося, що ця хрестоматія слугуватиме подальшому розширенню кола любителів і знавців сербської літератури.
У червні 2015 р.
Датум последње измене: 2016-02-23 20:28:44