Про драму «Слов'янський Орфей» Зорана Стефановича

Переклад з сербської – Мила Маркевич

Creative Commons Attribution/Share-Alike 3.0 Unported (CC BY-SA 3.0)

«Слов'янський Орфей» — це драма Зорана Стефановича, в якій стародавній балканській міф інтерпретований мовою геополітики, слов'янських обрядів і наукової фантастики.

Театральна прем'єра відбулася в Македонському національному театрі «Антон Панов» із Струмиці (1992), а на радіо — в Сербії в Драматичній програмі Радіо Белграда (2002).

Постановка драми «Слов'янський Орфей» режисера Горана Тренчовського (1992) вважається одним із перших пагонів пост-югославської драматургії й театру в Македонії та Сербії.

Драма отримала дуже позитивну оцінку зі сторони вітчизняної та зарубіжної критики[1] й увійшла в зарубіжні енциклопедії[2] та історії драми й театру.[3][4] Неодноразово публікувалася в друкованому та електронному вигляді, а запис македонської вистави десятки разів транслювався через супутник у 21 столітті.

Переклади: македонський (1992), англійський (2002), український(2010), російський (2011).

На даний момент адаптується в комікс, над яким працює один із найвідоміших авторів південно-східної Європи Зоран Туцич.

Подяки

2010. Італійська енциклопедія «Де Агостіні» включила Стефановича за його«Слов'янського Орфея» до чотирьох найвпливовіших сербських драматичних письменників пост-югославського періоду

2002: Сербська радіо версія була номінована на «Prix Europa» в Берліні

1993. Македонська вистава внесена до офіційного списку белградського БІТЕФ-у, але Міністерство культури Македонії не дозволило візит через ембарго Організації Об'єднаних Націй щодо Югославії (яке стосувалося й культури).

1993: Журнал «Екран», Скоп'є. Вистава струмицького театру номінована на кращу виставу в Республіці Македонії 1992 року.

1992: Нагорода «Йосип Колунджич» за найкращу драму на Факультеті драматичного мистецтва в 1991-1992 роках.

Про автора

Зоран Стефанович (народився в 1969 році в Лозниці) — письменник, видавець і міжнародний культурний діяч. Закінчив драматургію й сценаристику в 1994-му році на Факультеті драматичного мистецтва (Університет мистецтв у Белграді). Його твори перекладені на десяток європейських мов. Як письменник, драматург і сценарист отримав п'ятнадцять національних і міжнародних нагород і премій, включаючи й номінації на премію «Prix Europa» в Берліні та «Prix Italia» в Римі. Мешкає в Белграді.

Із рецензій «Слов'янського Орфея»

• Вдалий симбіоз стародавнього міфу й сучасного мистецтва. (Гойко Божович, газета Побједа, Подгориця, 1992)[5]

• Драматичний текст Зорана Стефановича [...] має кілька надзвичайних особливостей [...] Розповідь про слов'янського Орфея [...] може бути прочитана як обережне етнографічне дослідження слов'янської релігії Веселіна Чайкановича, як політичне есе про актуальний, так званий новий режим, і як будь-який американський науково-фантастичний комікс Френка Міллера. (Петар Груїчич, газета Борба, Белград 1992) [6]

• Те, що Стефановича визначає як самобутнього автора і є гарантією його автентичності, [...] — терпкість, гіркота, летальність, пряма провокація. І винні в цьому не роки, а, здається, спадщина насильства варварів, відчуття якогось справжнього мистецького бунту, характерного лише для даного шматка Балкан. Таке поєднання одного середньоєвропейського сприйняття світу й одного насильницького, Miцич би сказав «дикого», духу й імпульсу, то похмурого, то грубого, і є специфікою письменника Стефановича. (Дубравка Кнежевич, післямова книги Слов'янський Орфей та інші драми, Белград, 1995) [7]

• [Письменник] вносить в місцеву театральну рутину нетиповий (читай нереалістичний) експеримент, схильну до фантастики й гротеску чуттєвість, яка полонить багатошаровістю й численними значеннєвими площинами. (Ілля Бакич, журнал Време, Белград 1995) [8]

• [Очевидним є] існування багатошарового інтелектуального дискурсу, відмінної театральної естетики, а також опори на традицію, яка в історії театру була найвибагливішою. (Петар Груїчич, рецензія книги Слов'янський Орфей та інші драми, 1995) [9]

• Поетика Зорана Стефановича [є] абсолютно диспартною на нашому літературному просторі. [...] Він не фотографує, він оформлює. Він не бере занадто багато із дійсності, але й те, що запозичає, слугує йому як матеріал для пошуків сутності людини і явищ. (Володимир Стаменкович, рецензія рукопису книги Слов'янський Орфей та інші драми, 1995) [10]

• Стефанович вміло використовує не лише образні метафори, але й виразну іронію, щоб привести читача прямо до прихованої сутності своїх драм. [...] Він створює певний неоднозначний і товстий рукопис, який цілком незалежно виживає й поза межами театральної сцени. Своєрідним парадоксом є безперечний факт, що, незважаючи на його безсумнівні можливості, п'єси Стефановича до сьогодні правильніше «прочитууються» за кордоном, а не в Сербії.(Душан Відакович, журнал Ваљевац, Валєво 1995) [11]

[...] • Перше, що впадає у вічі, — висока мовна майстерність[...] Стефанович пише соковитою, грайливою сербською мовою, якій додає особливого шарму поєднання старої лексики та синтаксису із сучасними [...] висловлюваннями. Можливо, найбільша цінність Стефановичевих п'єс — у великій легкості, з якою відбуваються дії на різних рівнях: вони просто пливуть і непереборно тягнуть нас за собою. (Іван Вукович, журнал Погледи, Крагуєвац, 1995). [12]

• Не важко знайти паралелі із сьогоднішньою ситуацією на Балканах і в світі взагалі [...] І все [у драмі] подано в дотепній і дуже цікавій проекції. (Ранко Бурич, газета Политика, Белград 2002) [13]

Додаткова інформація

Офіційний сайт драми «Слов'янський Орфей»: http://www.rastko.rs/drama/zstefanovic/orfej/index.html

Зоран Стефанович на Вікіпедії:
https://uk.wikipedia.org/wiki/Зоран_Стефанович

Контакти письменника

Електронна пошта: zstefanovic (at) rastko. net (without blank space)

[1] Грујичић, Петар. „Место на балканском Олимпу“, Борба, Београд, 15. 7. 1992.

• Павловски, Мишел. „Орфеј како Словен“, Нова Македонија, Скопље, 15. 7. 1992.
• Ристовски, Гоце. „Орфеј се враќа дома“, Пулс, Скопље, Македонија, 9. 7. 1992.
• Кузманов, Тодор. За претставата на "Словенски Орфеј" од Зоран Стефановиќ, во режија на Горан Тренчовски, а во изведба на Народниот театар од Струмица. Македонско радио, Скопље, 10. 7. 1992.
• Бурић, Ранко. „Кад су богови уморни: Премијера радио-драме "Словенски Орфеј" Зорана Стефановића“,.Политика, Београд, 2002.
• Путник, Радомир. „Поговор“ у: Едиција Савремена српска драма, Књига 33, Удружење драмских писаца Србије, 2007, стр. 294-295

[2] Serbia e Montenegro: Cultura: letteratura, Sapere.it: Enciclopedia, De Agostini Editore 2.0, 2012.

[3] Magdalena Bogusławska. Teatr u źródeł: dramat i teatr południowosłowiański wobec tradycji widowiskowych regionu, Uniwersytet Warszawski, Instytut Slawistyki Zachodniej i Południowej, 2006, p. 53.

[4] Milin, Boško. „Entre l'engagement et la fuite“, Revue des études slaves, 2006, Volume 77, Issue 77-1-2 p. 183

[5] Божовић, Гојко. „Почетак игре: Успјела симбиоза древног мита и модерног масмедијског искуства“, Побједа, Подгорица, 1. 9. 1992.

[6] Грујичић, Петар. „Место на балканском Олимпу“, Борба, Београд, 15. 7. 1992.

[7] Kнежевич, Дубравка. На захист розмаїття: Післямова книги „Слов'янський Орфей та інші драми“ Зорана Стефановича. Белград, 1995.

[8] Бакић, Илија. „Књига нове осећајности: „Словенски Орфеј“ Зоран Стефановић, издавач Знак Сагите, Београд, 1995.“, Време, Београд, 18. 9. 1995.

[9] Грујичић, Петар. Приказ књиге "Словенски Орфеј и друге драме" Зорана Стефановића, Пројекат Растко, 2002.

[10] Стаменковић, Владимир. Рецензијa рукописа књиге Словенски Орфеј и друге драме Зорана Стефановића, 1995.

[11] Видаковић, Душан. „Орфејеви парадокси“, Ваљевац, Ваљево, 1995.

[12] Вуковић, Иван. „Словенски Орфеј убива постмодернизам: Викенд са Маријом Броз“, Погледи, Крагујевац, № 183, 25. 12. 1995, стр. 41.

[13] Бурић, Ранко. „Кад су богови уморни: Премијера радио-драме Словенски Орфеј Зорана Стефановића“, Политика, Београд, март 2002.